Утвердження самоцінності людського життя в баладі Шиллера “Рукавичка”
Життя – найцінніше, що є у людини, єдине і неповторне. І ми повинні цінувати цей дар. Наше життя – то лише мить між минулим і майбутнім, тому прожити його треба гідно. Якщо ти сильна особистість, то зможеш пережити і перемогти всілякі негаразди. Як стверджував Сенека: “Життя цінується не за тривалістю, а за змістом”.
Великий німецький письменник Й. Ф. Шиллер народився у місті Марбаху. Сім’я Шиллерів багато мандрувала за полком, в якому служив батько, а після його відставки переїхала до Людвігбурга. На 9 році життя хлопчика віддали
Балади Ф. Шиллера можна зарахувати до його філософської лірики. Сюжети для своїх балад Шиллер черпав з історії – античної чи середньовічної. Автор намагався спонукати читача до роздумів, зачепити його моральні почуття. Знаними баладами Шиллера є “(вікові журавлі”, “Келих”, “Лицар “Тогенбург”, “Рукавичка”.
Герцог Карл Євгеній у 1772 році організував школу Карлсшуле, яка згодом
Найбільшою відрадою для юнака була поезія. Використовуючи кожну вільну хвилину, Фрідріх писав вірші, працював над п’єсою “Розбійники”.
Сюжет “Рукавички” Шиллер знайшов в одній французькій хроніці. Мова йшла про випадок, що стався в часи правління короля Франциска І (XVI ст.). Літописець так описав цю подію: “Одного разу, коли Франциск і збирався дивитися на борню левів, одна дама впустила свою рукавичку і сказала закоханому в неї лицарю Делоржу: “Якщо хочете справді переконати мене, що так сильно кохаєте, як оце щоденно в цім присягаєтесь, то підніміть рукавичку”. Делорж спустився вниз, взяв рукавичку, що лежала посередині між жахливими звірями, повернувся на трибуну і кинув дамі в обличчя. Відтоді він уже не хотів її ніколи бачити, незважаючи на неодноразові запрошення та натяки з її боку”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)