Утвердження просвітницького ідеалу людини у романі Даяіеля Дефо “Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо”
Коли згадують ім’я Робінзона, то здебільшого мають на увазі людину, що опинилася на безлюдному острові або, у переносному розумінні, самотню людину, відрізану від усього світу. Саме ці виняткові обставини привертають увагу читача і сприяють відчуттю романтики та поетичності ситуації. Саме це притягує увагу читача до героя, що здатний на подвиг, який знаходить порятунок Єї мому собі і перетворює острів Відчаю на острів Надії. Робінзон зосереджує всі ковні та фізичні сили на подоланні неприємностей, діє у надзвичайних умовах. Ситуація вимагає
Залишившись один на безлюдному острові, Робінзон, незважаючи на важний душевний стан, не впадає у відчай. Він не втрачає душевної рівноваги І платності діяти. В образі Робінзона читача в усі часи притягує сила духу і надзвичайна працьовитість, сила розуму, що перемогла відчай. Саме такий образ відкрила для подальших поколінь епоха Просвіти. Розум, відчуття дійсності, здатність знайти гідний вихід
Образ Робінзона – досягнення епохи Просвіти – поєднання здорового глузду і релігійно-філософської думки. Перемога героя в екстремальній ситуації, показує велич людської природи, силу духу як головних сил людськогр дієвому життя.