Усна народна поезія або хто з героїв вам подобається
Поезія святкової вулиці з її незвичайною рухливістю, багатою імпровізацією, що б’є через край стихією веселого й зухвалого народного гумору. Виконувалися колядки звичайно хором, але, бувало, і поодинці. Іншим видом пісень були подблюдные, вони супроводжували святочные гадання: молодь збиралася в якій-небудь хаті на посиденьки, дівчини знімали із себе прикраси – кільця, серги або брошка – і складали в блюдо, все це закривалося хусткою. Одна з дівчин виймала по черзі лежачі предмети; інші співали пісні, зміст яких позначило долю тої, чиє
Пісні ці супроводжували оліїсті, семицкий і купальские обряди. Масниця – це залишок древньої землеробської релігії вмираючого й божества, що воскреє. Масниця виступала в піснях те
У класичних добутках російських письменників ми зустрічаємося із цілим поруч разноплановых героїв – мужніх, сміливих, рішучих, самовідданих, здатних на великі вчинки, добрих, ніжних, чуйних, романтичных. Можливо, симпатії багатьох є на боці таких героїв, як Тетяна Ларіна, Наташа Ростова, Соня Мармеладова. Мені теж дуже симпатичні ці героїні. Але, незважаючи на моє поважне й захоплене відношення до них, сьогодні мені хочеться говорити про героїв повістей Н. В. Гоголя. Перечитавши не дуже давно знамениті “Вечори на хуторі біля Диканьки”, я знову насолодилася простодушною радістю й веселістю “співаючого й танцюючого плем’я” на тлі свіжих і яскравих картин малороссийской природи. І в який раз моє серце зачарували добрі образи людей з народу
Так, наприклад, у повісті “Ніч перед Різдвом” Н. В. Гоголь малює правдиву картину народного життя з її світлими, позитивними початками, які втілені, у першу чергу, в образах Оксани й коваля Вакули, наділених силоміць і красою духу, життєрадісністю й оптимізмом
Гарний, сильний, добрий Вакула повний невичерпної енергії й молодого запалу. Він має цілісність і красою почуттів, вірний своєму боргу, своїм обіцянкам, завзято йде до досягнення мети. Перешкоди, які виникають на його шляху, не зупиняють його, а, навпаки, змушують проявляти ще більшу спритність і ініціативу, сміливість і рішучість. Всім серцем любить коваль прекрасну Оксану. Заради своєї улюбленої герой готовий на всі, чого б йому це не коштувало. Готовий зробити навіть неможливе. Нітрохи не сумніваючись, кидається він виконувати умову своєї улюбленої й відправляється в палац цариці за черевичками. Якого би випробування не підстерігали його, який би важкої не була майбутня боротьба з ворожими силами, Вакула ставиться до небезпек без страху. Він усвідомить свою перевагу. Хитрий чорт намагається спокусити юнака, обіцяючи йому за володіння його душею руку милої Оксани. Але Вакула не тільки з легкістю перемагає свого спокусника, але й змушує його служити собі. І навіть потрапивши в палац всемогутньої імператриці, юнак зберігає почуття власного достоїнства й виходить переможцем. Добувши черевички, коваль спокійно вертається додому, до звичайного трудового життя. Його анітрошки не спокусили фальшивий блиск і багатство столиці, він і не думає заздрити вирядженим у пишні вбрання придворним і навіть самим Потьомкіним. Всьому цьому він віддає перевагу звичному, мирному й незалежному життю. З почуттям виконаного боргу й почуттям упевненості, що тепер його мрія обов’язково здійсниться, приходить він просити руки Оксани. І дістає згоду. Вакула бореться за своє щастя
І перемагає, успішно переборюючи будь-які перешкоди, споруджені існуючими в народі забобонами, марнославством, злістю. І перемагає він завдяки твердості характеру, спритності, завзятості й упевненості у своїх силах
Познайомившись із Оксаною, я розумію, чому вона змогла викликати такі глибокі почуття в душі Вакули: “Дочки кума Чуба не було ще й сімнадцяти років, як у всьому майже світлі, і по ту сторону Диканьки, і по цю, тільки й мовлень було, що про неї…”. Звичайно, Оксана самолюбна, горда, іноді егоїстична й примхлива, як усе красуні, тому “парубки ганялися за нею юрбами, але, втративши терпіння, залишали помалу й зверталися до іншим, не так розпещеним”. Дівчина цілком усвідомлювала свою красу й владу над хлопцями: вона могла годинниками стояти, розглядаючи своє відбиття в дзеркалі. Оксана не могла намилуватися, так ще й хвалила себе вголос: “Що людям вздумалось говорити, начебто я гарна? – говорила вона, як би розсіяно, для того тільки, щоб про що-небудь побалакати із собою. – Брешуть люди, я зовсім не гарна”. Але мелькнувшее в дзеркалі свіже, живе в дитячої юності особа із блискучими чорними очами й невимовно приємною усмішкою, що пропалювала душу, раптом довело противне…”. “Ні, гарна я! Ах, як гарна! – визнавалася вона самої собі. – Чудо! Яку радість принесу я тому, кого буду женою!”
Незважаючи на суворість, глузування і якесь глузування в очах дівчини в той момент, коли в кімнату ввійшов коваль, на її особі явно помітні й проблиски зовсім інших почуттів. Оксана, хоч і симпатизує Вакулі, ставить йому умова: нехай він принесе їй черевички, які носить цариця, і тоді вона вийде за нього заміж. І коваль відправився виконувати її умову. Коли ж до Оксани дійшли вести, що коваль потонув, вона всю ніч не могла заснути… сама ще не усвідомлювала сили свого почуття. Про силу й щирість її любові до Вакули, глибині щиросердечних переживань свідчить сцена в церкві: Оксана “стояла сама не своя… на серце в неї стовпилося стільки різних почуттів, одне іншого прикріше, одне іншого сумніше, що особа її виражало одну тільки сильну зніяковілість, сльози тремтіли на очах…”. Коли ж коваль повернувся жива й непошкоджений, “красуня й очі потупила”. І звичайно, ці молоді люди одружилися, і жили довго й щасливо…
Повість Н. В. Гоголя “Ніч перед Різдвом” – неймовірно добра й захоплююча казка, простромлюють щирою любов’ю й вірою в людину, у перемогу його високих моральних якостей і шляхетних прагнень. І автор так мистецьки передає всі ці почуття в образах своїх героїв, що я не змогла встояти перед їх зачаруванням
(1 votes, average: 5.00 out of 5)