Урок: “Фауст”, історія створення, композиція та проблематика

Мета: довести до учнів найвідоміші факти з творчої історії “Фауста”, а також особливості композиції трагедії; розвивати вміння визначати тему та проблематику твору, навички аналізу художнього тексту; спонукати до роздумів над філософськими проблемами, порушеними Гете у трагедії ” Фауст “.

Тип уроку: комбінований.

Епіграф: Цей Твір є не що інше, як потаємна сутність нашого століття.

Шеллінг (німецький філософ)

Хід уроку

Організаційна частина

Завдання. Прокоментувати епіграф уроку. Визначити, як він пов’язаний

з темою уроку. Оголошення Теми, мети уроку.

Вступне слово вчителя. 1790 року вийшов друком твір Гете під назвою “Фауст, фрагмент”. Тоді європейські читачі вперше дізналися про існування задуму його головного твору. Насправді ж свою трагедію “Фауст” (1773 -1831) Гете розпочав майже одночасно з “Вертером”, а закінчив майже на схилі свого довгого й плідного життя.

Коли Гете було чотири роки, бабуся водила його на лялькову виставу про доктора Фауста, а потім подарувала йому іграшковий ляльковий театр, у якому він сам ставив подібні вистави і який зберігав упрдовж усього життя. Отже, можемо сказати,

що свого “Фауста” Гете творив не шістдесят, а цілих вісімдесят років.

Проблемне запитання. Хто ж такий доктор Фауст? Чому його пригоди були цікаві і дорослим і навіть дітям?

Повідомлення учня ” Історія створення “Фауста”.

Подібно до багатьох класичних творів, “Фауст” зародився в народній творчості. Прототипом народного Фауста став чаклун і чорнокнижник на ймення Фауст, який дійсно існував у першій половині XVI століття і став прообразом цілої плеяди літературних Фаустів. Уперше Легенда про Фауста виникла в кінці XV – на початку XVI ст. Народна легенда малює Фауста то чарівником, то поетом і гуманістом. У 1587 р. у ФранкфуртінаМайні вийшла перша літературна редакція легенди про Фауста, видана Йоганном Шпісом під заголовком “Історія про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника, про його договір з дияволом, його пригоди і діяння, про заслужену кару йому, запозичену головним чином з його паперів”. Релігійний автор звинувачує Фауста в тому, що він в гордині своїй “прив’язав собі орлині крила і намагався дослідити і небо і землю – все до останку”.

В оповіді Шпіса Мефістофель по закінченні договору, скріпленого кров’ю, безжально знищує Фауста. Наступні німецькі літературні варіанти легенди про Фауста XV – XVII ст. не піднімаються над рівнем “Фауста” Шпіса. Іншу інтерпретацію легенди дав відомий драматург англійського Відродження XVI ст., сучасник В. Шекспїра, Кристофер Марло, який у своїй трагедії “Життя і смерть доктора Фауста” (1589 – 1592 рр.) створив титанічний образ Фаустабогоборця, котрий звернувся до магії і намагався розкріпачити особистість від старих законів світотворення.

У XVIII ст. образ Фауста, вченогопротестанта, стає особливо популярним. Так, німецький просвітник Лессінг у драмі “Фауст” змальовує вченого з великою симпатією. Вже в цьому варіанті спроба диявола знищити Фауста є невдалою. Представники “Бурі і натиску” з їх культом генія, який не визнає над собою ніяких законів, не могли не захопитися образом Фауста. Протягом кількох десятків років драматурги цього руху створюють нові варіанти “Фауста”. В 1778 р. з’являється “Життя Фауста” Фрідріха Мюллера, в 1791 -“Фауст, його життя, діяння і загибель” Клінкера.

На початку 70х рр. XVIII ст. до написання “Фауста” приступає і Й. В. Гете. Він ще в дитинстві в лялькових театрах пізнав народного “Фауста”. Ставши лідером угруповання молодих “Буря і натиск”, Гете захопився титанічним образом Фауста і в 1774-1775 рр. створив свій перший варіант “Фауста”, так званий “ПраФауст”. У відповідності з загальним духом “Бурі і натиску” Фауст “ПраФауста” – бунтівник, який рветься до пізнання таємниць природи, але неодмінно приречений на поразку.

З’ясування композиції твору.

У своєму завершеному вигляді “Фауст” складається з “Присвяти” (це ліричний вірш, у якому звучить і скорботний спомин про молодість і друзів, які відійшли, і роздуми про долю майбутнього творіння, і тривожна настороженість по відношенню до його нових читачів), “Театрального вступу” (в ньому Гете формулює свої теоретичні ідеї про роль мистецтва), “Прологу на небі”, (в якому чітко окреслюється головна ідея твору. Пролог відкривається урочистим гімном природі, яка перебуває у постійному русі, розвитку, боротьбі:

Бурхають бурі навзаваді,

Шумлять нестримано кругом

І огортають твердь і води

Таємногрізним ланцюгом.

На фоні цього гімну відбувається зав’язка трагедії. Першу частину закінчено у 1806 р. (складається з 25 сцен), а другу – у 1831 р. (у ній 5 дій).

За жанром – це драматична поема, яка об’єднує в собі реальність і фантастику, лірику і філософію. Сам Гете назвав свій твір “трагедія”, бо тут присутній гострий і непримиренний конфлікт. Добра і Зла, що триває у Всесвіті. Герой сам прагне вибороти свою долю наперекір волі вищих сил.

Колективне визначення теми і проблематики трагедії “Фауст” (учні повинні прочитати твір до початку його вивчення).

Тема: це Драма про історію людства, про Людину, її обов’язок, покликання, про її відповідальність перед іншими людьми.

Проблематика: життя і смерть, добро і зло, сутність буття, призначення людини у світі, людина і Природа, людина*і Всесвіт, пізнання світу, Кохання, мистецтво і його роль у суспільстві.

Таким чином, Фауст, на думку вченого В. Звиняцьковського, цікавив Гете не як історична особа пізнього Відродження, а як образ, в якому Відродження подає руку “Просвітництву так само, як і будьякій наступній добі, що спробує поставити над усім людський розум. Розумна людина доби Просвітництва високо оцінює своє право на щастя, але не забуває, що щастя – це справа розуму. А саме слово “щасливий” латиною перекладається як “їаивіиз” – Фауст. Судячи з історії створення, гетевське визначення жанру “трагедія” з’явилося наприкінці роботи над твором.

Аналіз сцени “Ніч”.

-Яким постав перед вами Фауст?

-Які науки вивчав герой? Про що це свідчить?

-Опишіть внутрішній вигляд кабінету і спосіб жит* тя вченого.

-Чому Фауст відчуває гостре невдоволення своїм життям?

-Як ви розумієте слова вченого:

Природо безкінченна! Де ж, коли ж

Знайду ту грудь, що нею світ ти поїш,

І небо, й землю – все живиш?

-Чому Дух відмовляється відповідати на запитання Фауста?

-Чому Фауст хоче випити отруту?

Підсумок уроку. Літературний диктант.

1.Зі скількох частин складається “Фауст” Гете? (З двох)

2.Який твір за жанром? А як його визначив сам Гете? (Драматична поема. Трагедія)

3.Хто бере участь у розмові в “Пролозі на небі”? (Бог, ангел, Мефістофель)

4.Між ким розгорається суперечка? (Між Богом і Мефістофелем)

5.Хто свідчив: “Я свідок лиш мізерності людської”? (Мефістофель)

6.Кого вибрав Бог об’єктом дослідження? (Фауста)

1. Зустріч з яким персонажем стає початком духов

Ного випробування Фауста? (З Мефістофелем)

8.Хто такий Мефістофель? (Диявол, спокусник)

9.Ім’я кабінетного вченого, чиї істини мертві? (Вагнер)

10.Яка функція Мефістофеля у творі? (Моральне випробування людини)

11.Хто застеріг Фауста від самогубства? (Хор ангелів)

12.Хто і кому сказав ці слова: “То буду тобі по змозі Товаришем вірним, Слугою покірним,

А хочеш – і жон, Безмежно відданим рабом?” (Мефістофель Фаусту)

Домашнє завдання: с 120-125; учням достатнього і високого рівнів скласти порівняльну таблицю “Фауст і Мефістофель”, перечитати сцени “За міською брамою”, “Кабінет Фауста”.

Є. І. Кашуба, ст. вчитель зарубіжної літератури Полтавська обл.