Улисс характеристика образу Стівена Дедала
Дедал Стівен – один з трьох дублинцев, описаних у романі(Стівен Дедал, Леопольд Блум і його дружина Мэрион Блум). Засаднича, формотворна риса роману – зв’язок з “Одіссеєю” Гомера, яка виражається в численних і прозорих сюжетних, тематичних і смислових паралелях, натяках, алюзіях. Для більшості персонажів “Улисса” в поемі Гомера є прототипи: Стівен Дедал – Телемах, Леопольд Блум – Одісей(у латинській традиції – Улисс), Мэрион(чи Моллі) Блум – Пенелопа.
Лінії трьох головних дійових осіб роману розвиваються паралельно,
(у романі Джойса цей день з життя трьох людей – символ не лише історії Ірландії, але і усього людства) рекламний агент Леопольд Блум, у якого так само, як у Дедала, є немало підстав бути невдоволеним життям. Здійснює свою одіссею
Стівен, який співвідноситься з гомерівським Телемахом, представляє у романі інтелектуальний початок, Блум(він же Одісей) – матеріальне, Моллі Блум(Пенелопа) – чуттєве; якщо Стівен – це символ “художника”, то Блум – маленької людини, оспіваної багатьма письменниками XІX, – XX вв. Моллі ж – уособлення життєствердної, даруючої плоті. У Д. С., як ні в якому іншому персонажі, відчувається нерозривний зв’язок “Улисса” з іншими книгами Джойса : зі збіркою оповідань “Дублинцы” і з романом “Портрет художника в юності”. Д. С.
– головному героєві і “Портрета” і “Улисса” – дано ім’я, навантажене багатьма сенсами. Д. С. – це і християнський мученик Стефан; доля художника, натякає Джойс, – бути гнаним, жертвою, “мучеником”. Ще прозоріше алюзія Д. С. на хитромудрого міфічного майстра Дедала, що створив і крила, що возносять до неба, і заплутаний лабіринт, – багатозначна метафора шляху і призначення художника. Думки Д. С. постійно пов’язані з двома темами: батьківщина і релігії. З одного боку, Д. С.
– патріот Ірландії, з іншої – заради неї він не бажає жертвувати своєю свободою і покликанням художника; те, що Д. С. пориває з церквою, що його мучить совість(він відмовився виконати волю вмираючої матері і помолитися за неї), особливо ріднить його з Джойсом. В результаті конфлікту зі своїм другом і заздрісником Биком Маллиганом Д. С.
Покидає вежу Мартелло і вирушає в школу в дублінське передмістя Долки, де дає урок історії, а потім розмовляє на історичні теми з директором школи Гэрретом Дизи, протестантом, супротивником незалежності Ірландії. У цьому епізоді, як, втім, і в усіх інших, видимий другий план – поема Гомера : Телемах(Стівен) в надії дізнатися про долю Одісея(Блума) відвідує старця Нестора(Дизи). З школи Д. С.
Повертається в Дублін, де до зустрічі з Маллиганом проводить час на березі моря, вдаючись наодинці думкам і спогадам, що зажадали від літературознавців багатотомних коментарів. У дев’ятому епізоді “Сцилла і Харибда” Д. С. знову, як і в попередньому епізоді, демонструючи потужність інтелекту і багатство свого асоціативного мислення, вступає в суперечку з представниками культурної еліти Дубліна, відстоюючи і розвиваючи власну – дуже оригінальну – теорію Шекспіра, його біографії і творчої особи. Відношення Д. С.
До дублінських інтелектуалів неоднозначно: зневага, скепсис поєднуються з комплексом ізгоя, людини, яку відкинули, яким нехтували. У епізоді “Бики Геліоса” відбувається нарешті зустріч “батька” – Одісея – Блума і “сина” – Телемаху – Д. С. Зустрічаються вони вже увечері, в публічному будинку, проте в спілкування доки не вступають – перетин двох основних ліній роману ще пунктирно. Після довгого, поступового зближення основні лінії сходяться в епізоді “Цирцея”, де і відбувається кульмінація роману. Перейнявшись до Д. С.
Симпатією і співчуттям, Блум йде за ним у бордель Бэллы Коен(хазяйка борделя і є Цирцея), а потім, коли Д. С., уражений баченням матері, що померла, розбиває світильник і вибігає на вулицю, йде за ним, не відходить, коли його б’є п’яна солдатня, після чого супроводить у безпечне місце. У епізоді “Евмей” Блум і Д. С. сидять разом в чайній – дві лінії зійшлися остаточно. У “Итаке” Д. С.
Потрапляє до Блуму додому, викладає навіть йому своє кредо художника, проте щасливого “єднання душ” так і не відбувається: випивши чашку какао і помочившись в садку, Д. С. відбуває в невідомому напрямі. Дві лінії, не встигнувши зійтися, розійшлися знову.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)