Україна та Адам Міцкевич
Історія трьох слов’янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.
22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному революційному гуртку “філоматів”.
Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів, почалася звичайна бюрократична
Проте відчай поета немає нічого спільного з безнадією. Штиль… Проте він обов’язково зміниться ревучим вітром і хижими хвилями, які кидаються на берег. Зорі здаються вигнанцю проводирями до рідних країв, де лісові хащі і болота не гірші від кримських краєвидів.
Проте рипуча державна машина крутила свої колеса і коліщата, і нарешті польських вигнанців наказано було відправити до центральних губерній імперії, де вони самі повинні були знайти собі місце служби. Для Міцкевича було зарезервоване місце у канцелярії московського генерал-губернатора.
Із Україною прийшлося попрощатися, залишивши згадку про ляха, який не мав наміру стати паном над українським людом. Про слід України в творчості поета не дадуть забути його вірші і поеми.