Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець

У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець

Творчість талановитого російського письменника Н. С. Лєскова відомо всім. Однак біографи цього письменника відзначали одну цікаву особливість – уміння йти “проти плинів”. Що малося на увазі під цією характеристикою? На відміну від багатьох своїх сучасників Лєсков не загострював уваги на складних соціальних питаннях. Його мало турбувала ідейна сторона своїх добутків. Нерідко своєю творчістю він буквально шокував читачів, що викликало різку критичну оцінку його добутків

У Творчості Лєскова особливий інтерес здобуває питання

російського національного характеру. Ця проблема дуже гостро стояла в літературі 80-х років. Адже саме в той час увагу залучали різночинці-революціонери, а пізніше – народники. Але у творчості Лєскова російський національний характер розкривається досить своєрідно. Письменник дає досить незвичну й неприйнятну для багатьох трактування даного питання. Н. С. Лєсков “не виправдує” очікувань критиків і передових письменників, показуючи російської людини в досить незвичному світлі. Наприклад, заслуговує на пильну увагу оповідання “Леді Макбет Мценского повіту”. Цей добуток написаний в 1864 році. Мценская
купчиха Катерина Львівна – це розповсюджений у світовій літературі тип лиходійки, що не зупиняється ні перед чим заради своєї мети

Катерина Львівна робить безліч страшних злочинів – убивство чоловіка, свекра, маленьку дитину, що міг би стати спадкоємцем стану, убивство суперника. Підсумком її життя стало власне самогубство. Настільки дикі злочини, доконані слабкою жінкою, викликають жах і здивування. І тому виникає питання, хто ж вона, ця жінка? Катерина Ізмайлова має рішучий, цільний характер. Однак гармонічною особистістю її назвати ніяк не можна. Катерина не має у своєму серці тепла. Її бажання за всяку ціну возз’єднатися з улюбленим чоловіком не можна пояснити однією лише любов’ю. Катерина Ізмайлова йде за своїми темними інстинктами, роблячи один кривавий злочин за іншим. Вона не вірить у бога. Навіть у свою останню годину, перед самогубством жінка “хоче пригадати молитву й ворушить губами, а губи її шепотять” вульгарну й страшну пісню

Лєсков дає досить своєрідну оцінку російській людині, його інстинктам, які іноді беруть гору: “Це прекрасно розуміє проста людина: він спускає іноді на волю свою звірину простоту, починає дуріти, знущатися із себе, над людьми, над почуттям. Не дуже ніжний і без того, він стає зол сугубо”. Природно, що така постановка питання про російський національний характер “у багнети” була сприйнята критикою й передовими читачами того часу. Адже сучасники Лєскова, що дотримуються демократичний^-демократичних-демократичні-революційно-демократичнАЕ поглядів, дивилися на “просту людину” як на рятівника. Тому проста людина наділялася всіма можливими чеснотами, викликав щире замилування. Революційно-демократична критика призивала Русь “до сокири”, до відкритого протесту. Тому оповідання Лєскова не був оцінений по достоїнству, критики його воліли не зауважувати

Лєсков не просто показує одиничний випадок “темної душі” росіянці про-столюдинки. Він малює тип характеру, що заслуговує на увагу, оскільки все-таки існує. Російська людина буває й таким – злим, прямо-таки нелюдськи жорстоким. Адже купецька дружина Ізмайлова вражає своїми льодову душу злочинами, у той час як жінці слід бути слабкої, покірної, терплячої. І спонукала героїню на здійснення злочинів її любов. Катерина показує свою “звірину простоту”. Лісочків цим добутком порушує питання про потаєні сторони душі російської людини. Виявляється, досить невеликої “іскри”, щоб “звірина” сутність восторжествувала. У випадку з Катериной Ізмайлової такою “іскрою” стала любов. Але адже крім любові існує ще безліч причин – прагнення до наживи, кревна помста, образа, бажання самоствердитися й т. д.

Однак не потрібно думати, що Лєсков бачить російської людини винятково в його “звіриній простоті”. Ні, письменник об’єктивний. Він у своїх добутках показує абсолютно різних людей. Висловлення В. Г. Бєлінського: “У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець…” як не можна краще можна віднести до творчості Н. С. Лєскова

Лєсков – це письменник реаліст. Він показує самих звичайних людей. Але не самими звичайними виявляються обставини. І в різних ситуаціях герої Лєскова розкриваються особливим образом. Саме тому читач виявляється в здивуванні: йому буває важко об’єктивно оцінити того або іншого героя. Лісочків нічого не прикрашає. Всі його герої легко пізнавані. Нехай ситуації міняються, але типи персонажів Лєскова психологічно достовірні. У кожній людині є сховані якості. І якщо людина розкриється належною мірою, він виявить миру своя щира особа. Катерина Ізмайлова – це сьогодення чудовисько

Безумовно, такий характер не міг бути типовим у колі купецьких жінок. Але такий тип взагалі існує. Якості, властивій Ізмайловій, нерідко зустрічаються серед простих людей. Катерина Ізмайлова прагне до незалежності, заради чого й робить злочини одне за іншим. У її розумінні воля – це можливість бути незалежної, жити разом з улюбленим, розпоряджатися майном свого чоловіка Але в російському національному характері є не тільки схильність до лиходійства. Є й такі якості, як дивний розум. Згадаємо повість “Старий геній”. Спритність і розум однієї людини допомогли бідній жінці похилого віку, що уже не знала, де шукати підтримки. У цій повісті ми зіштовхуємося з декласованим чиновником. Він також може бути названий типовою російською людиною. Він бідний, не має високого соціального статусу. Його кличуть – Іван Іванович, типове ім’я простої російської людини

Сюжет повести досить немудрий. Жінка похилого віку, її хвора дочка й онученяти потрапили в лихо. Якийсь великосвітський франт обманом зайняв у бідолахи величезну суму грошей. Повертати борг він не збирається, так що бабуся і її рідні можуть втратитися будинку. Хто допоможе нещасним? Виявляється, такі люди є. Іван Іванович саме та сама людина. У повісті про нього сказано дуже мало. Ми не знаємо, хто він і чим живе. Однак тип, намальований Лєсковим, добре пізнаваний. Це шляхетна, добра й чимала людина, яких у Росії чимало. Його спритність і розум могли б бути спрямовані на злу справу. Однак Лєсков показує зовсім іншу ситуацію. У повісті “Старий геній” шляхетна людина робить добру справу. Завдяки його спритності великосвітський франт змушений сплатити жінці похилого віку все, що він був повинен. Шляхетність, доброта, прагнення допомогти також властиві російському національному характеру

Як уже було сказано, Лєсков нічого не прикрашає, говорячи про реальне життя. Він показує різні типи людей. І ми з ним змушені погодитися, адже в житті є місце всьому —і лиходійству й шляхетності, ненависті й всепрощенню, низьким інстинктам і піднесеним прагненням

Кожний Твір Лєскова змушує нас у черговий раз задуматися не тільки про російський національний характер, але й про сенс життя взагалі, про призначення людини у світі. Наприклад, згадаємо казку Лєскова “Маланья – голова бараняча”. Жанр казки дає можливість письменникові використовувати фантастичні мотиви. Але в даному добутку наша читацька увага прикута до головної героїні, що одержала досить невтішну характеристику за свою “дурість”. А дурної її називали тому, що вона більше думала про інших, ніж про себе. Однак казковий персонаж насправді виглядає більше піднесеним і привабливим, чим ті, хто не має такі якості, як готовність прийти на допомогу

Кожний твір Лєскова відкриває перед нами цілий мир зі своїми законами й протиріччями. І в кожному герої ми довідаємося особливий тип людей, що заслуговує на увагу хоча б тому, що існує. Тому творчість Н. С. Лєскова буде актуально завжди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Що означає для сучасного читача словосполучення “Леді Макбет Мценского повіту”? Якась претензія на світову значимість. Любов і кров. Шекспірівські страсті російської глибинки: гори трупів і фонтани крові. Можна знайти в цьому нарисі тонку іронію, пародійний мотив переглядає в його словесній тканині. У Шекспіра все відбувається у фіналі його трагедій, де герої трощать один одного в капусту, труять, проколюють один одного...
  2. Протиставлення щирого і помилкового патріотизму у романі Л. М. Толстого “Війна и мир” Головна тема роману “Війна і мир” – зображення подвигу російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. Автор говорить у своєму романі і про вірних синів батьківщини, і про лжепатріотів, що думають тільки про свої корисливі інтереси. Толстой використовує прийом антитези для зображення як подій, так і героїв роману. Так, у...
  3. Художній аналіз вірша О. Мандельштама “Я повернувся в моє місто, знайомий до сліз…” Петербург! Я ще не хочу вмирати! О. Мандельштам Петербург був для О. Мандельштама містом, у якому пройшли його дитинство й молодість. Всі тут знайомо йому “до сліз, до прожилок, до дитячих припухлих залоз”. Здається, що при спогаді про минуле серце поета починає прискорено битися – але місто змінилося. Оглядаючись по...
  4. Сила новелістичного таланта В. Стефаника У другій половині 90-х XIX ст. відбулися особисті трагедії письменника – хвороба й смерть матері, нещаслива любов до Е. Калитовской. Все це поєднувалося із загальнолюдськими трагедіями, до яких був особливо чутливий В. Стефаник. Він прагне самотності, заходить у меланхолію й розпач: “мені смутно”. Творче занепокоєння жене його з місця на...
  5. У Росії кожний письменник воістину й різко індивідуальний Кожний з великих письменників національної літератури займає в ній своє особливе, тільки йому приналежне місце. Головна своєрідність М. Е. Салтикова-Щедріна в російській літературі полягає в тім, що він був і залишається в ній найбільшим представником соціальної критики й викриття. Островський називав Щедріна “пророком” і відчував у ньому “страшну поетичну силу”....
  6. Дозрівання художнього таланта Толстого Майстерно дозволивши завдання психологічного аналізу в автобіографічній трилогії й зробивши досвід реалістичної замальовки селянських образів в “Ранку поміщика”, він одночасно переходить до складної Теми зображення війни в “Севастопольських оповіданнях” (1854-1855). У них Толстой зображує один із самих героїчних епізодів в історії російського народу – одиннадцатимесячную оборону Севастополя в 1854- 1855...
  7. Достоїнство таланта (по добутках А. А. Ахматовій) Коли я вночі чекаю її приходу. Життя, здається, висить на волоску. Що почесті, що юність, що воля Перед милою гостею із сопілочкою в руці… А. Ахматова Ім’я Ганни Ахматовій – одне з деяких імен російської поезії XX століття, відзначених у десятиліттях незмінністю читацьких симпатій, хоча революційні потрясіння й соціально-історичні зміни...
  8. Базарів – особа трагічне У принципі, сказати: \”Він гарна людина\”, не можна. Так само як і зрівняти двох людей. Адже в кожному з нас стільки різноманітних рис і особливостей, і серед них обов’язково є й негативні й позитивні. Тому, оцінюючи будь-якої людини, необхідно розглядати його з кожної сторони окремо. У літературі ситуація сильно ускладнюється,...
  9. Видатна людина – це наслідок таланта або працьовитості й наполегливості? Всі люди від народження наділені різними здатностями. Комусь добре вдається писати вірші, хтось має талант до моделювання одягу, деякі чудово розбираються в математику або фізику. Коли діти стають дорослими, то обирають різні професії й роботи. Хтось злітає на немислимі висоти, стає відомим і забезпеченим, а хтось все життя перебивається, так...
  10. Своєрідність і сила таланта Василя Стуса Благодатна пора 60-х років народила плеяду талановитих українських поетів – И. Драча, Л. Костенко, Д. Павличко, М. Вінграновського, В. Симоненко, В. Стуса. Вона ж багато в чому визначила й шлях їхніх естетичних пошуків, і тематику Проте, художня спадщина В. Стуса не переплутати з який – або інший, така вона оригінальна,...
  11. Шляхи формування поетичного таланта Лесі Українки Політичні умови розвитку таланта Лесі Українки. Лісі Українці призначено було жити в Україні, розділеної двома імперіями з реакційними режимами: Австро-Угорщиною й царською Росією. Коли майбутній поетесі було всього лише п’ять років, вийшов сумно відомий Эмский указ. Він порушив питання: жити або загинути українських націй? Початок літературної діяльності. Хоча Лесі не...
  12. Руська земля в “Слові о полку Ігоревім” повноцінна дійова особа Перш ніж писати цей Твір, я запитав своїх батьків та однокласників, яку роль, на їхню думку, відіграють картини природи в художніх творах. Я почув багато різних відповідей, проте більшість із них зводилася до того, що Природа здебільшого є тільки мальовничим тлом, на якому відбувається дія, іноді вона може бути суголосна...
  13. Біографія Лєскова Миколи Семеновича Народився в селі Горохове Орловської губернії в сім’ї чиновника. Предки його походили з духовного стану. Дитячі роки пройшли в маєток родичів, потім у місті Орлей на хуторі, де батько послевихода у відставку займався сільським господарством. Учився в Орловській гімназії, закінчити яку не вдався: шістнадцятирічний юнак втратив батька, а майно сім’ї...
  14. Кожна справа, викликає тінь Чацкого В 1871 році з нагоди нової постановки в Малому театрі в Москві комедії Грибоєдова “Горі від розуму” Іван Олександрович Гончарів написав свій критичний етюд “Мильон роздирань”, присвячений не стільки сценічному втіленню комедії, скільки самому добутку. У цій статті Гончарів писав про те виняткове місце, що займає комедія в російській літературі,...
  15. ОЛЕКСАНДР ЄФІМОВ. ТУТ УСЕ Є… ЕМІЛІЯ САТАЛКІНА. КОЖНИЙ ЗНАЄ СВОЄ ДІЛО Мета: ознайомити учнів з оповіданням Олександра Єфімова “Тут усе є…”, вдосконалювати навички свідомого виразного читання, вміння характеризувати почуття і вчинки героїв; розвивати зв’язне мовлення, творчу уяву; виховувати морально – етичні почуття. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Гра “Телефоніст”. Робота в групах Учитель роздає...
  16. Що приваблює читача в романах Діккенса Минають роки і століття, відходять у небуття покоління людей, а великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають своїх творців, по-новому розмовляють з кожною новою епохою. Змальовані в них картини життя давно відійшли в минуле, але думки їхніх авторів завжди чарують і надихають нові покоління… Уже в ранніх своїх творах Чарльз Діккенс...
  17. Погляди М. С. Лєскова на російський характер Проблема Російського національного характеру стала однією з головних для літератури 60-80-х років XІX століття, тісно пов’язаної з діяльністю різночинських революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увагу і письменник М. С. Лєсков. Тлумачення сутності характеру російської людини ми знаходимо у багатьох його творах. Лєсков вносив у рішення проблеми несподівані для багатьох...
  18. “Боротьба за читача та її засоби в новелі М. Павича “Дамаскин” Мілорад Павич – відомий фахівець з класичної філології, сербський письменник, один з найяскравіших представників постмодернізму в літературі, якого літературні критики називають “першим письменником третього тисячоліття”, “Шехеризадою XXI сторіччя”. Вже самі назви його творів і підзаголовки до них – романи “Пейзаж, намальований чаєм” (роман для любителів кросвордів), “Остання любов у Константинополі”...
  19. “Кожна людина – неповторна” ( твір-міркування) Німецький поет Г. Гейне сказала: “Кожна людина – це неповторний мир. Під кожною могильною плитою – світова історія”. Я вважаю, наше завдання не руйнувати цей мир, а спробувати розібратися в ньому. Якщо взяти пригорщу піску й добре розглянути її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщини, схожої на іншу....
  20. Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія” Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія” Воля – принадне, чарівне, багатогранне слово. Більшість людей сказали б, що прямують до неї, але не всі знають (хоч відчувають і здогадуються): вона викликає страх – і не просто священне трепетання чи боязнь незвіданого, а страх позбутися спокою, з яким воля...
У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець
«
»