У чому заслуга Генріха мореплавця?

Після записок Марко Поло починається епоха великих географічних відкриттів. Пізніше ця епоха принесла європейцям успіх у їхніх багатовікових пошуках морського шляху в Східну Азію. Першої виклик прийняла маленька Португалія. Саме там найшлася людина, що багаторічною наполегливою роботою зміг відкрити для Португалії шлях на схід. Цією людиною був Генріх, принц Энрике (4.03. 1394-13.11.1460).

В історії географічних відкриттів він залишився відомий як Генріх Мореплавець. Цікаво, що сам Генріх ні в якій подорожі участі не приймала. Зате він був так

піднесений ними й так любив море, що зібрав при своєму дворі кращих учених часу – астрономів і картографів. Вони займалися розробкою теоретичних питань навігації, у яких принц Энрике брав безпосередню участь, а також і фінансове. Але потрібні були й ті, хто втілював би на практиці ідеї мореплавання. Генріх Мореплавець знайшов і залучив до справи сміливих і досвідчених капітанів, моряків і механіків.

Вивчивши всі доступні в цей час документи, у тому числі й роботи арабських авторів, він прийнявся за реалізацію своїх планів. Більші засоби виділяв принц Энрике зі своєї скарбниці на будівництво надійних судів

– каравел – і став посилати капітанів усе далі й далі на південь до берегів Західної Африки. Кожний такий похід приносив нові відомості про відкриті землі. Вносилися корективи в навігаційне встаткування кораблів. І от, зрештою, перед ними відкрився морський шлях на схід – в Індію. По своїй значимості, як уважають сучасні вчені, ця справа можна зрівняти лише зі скоренням космічного простору.

Незабаром прийшов і перший успіх: знову були відкриті Азорські острови, які колись у давнину першими відвідали финикийцы. Дослідження самого ж африканського узбережжя йшло дуже повільними темпами. Капітани намагалися якнайшвидше повернутися назад. Невідомість породжувала почуття страху. Серед першовідкривачів ще жили подання в тім, що в тропіках водяться велетенські морські чудовиська. Відповідно до легенд і переказами моряків, вони могли змусити море закипіти або створити вир і затягти корабель у морську безодню.

И через чверть сторіччя, коли вже не було принца Энрике й коли в Лісабоні в брата Бартоломео оселився нікому не відомий матрос Христофор Колумб, старі капітани Генріха Мореплавця розповідали про вогненні потоки, які виливаються в море з Колісниці Богів, про волохатих людей-горилах, про острів Антилия, про таємничі землі в Атлантичному океані. Сьогодні ми називаємо їхні оповідання міфічними. Але тоді в них беззастережно вірили й досвідчені капітани, і молоді матроси. Пройшли десятиліття, перш ніж португальці досягли Камеруну, а карфагенскому мореплавцеві Ганнону в 450 р. до Різдва Христова знадобилося лише кілька місяців, щоб здійснити така подорож. І все-таки таки прагнення португальців було настільки велике, що його не могла зупинити навіть смерть Генріха Мореплавця.

В 1487 році Бартоломео Диаш обігнув Мис Доброї Надії – південний край Африки. Перед ним лежав шлях в Індію. Однак перша флотилія залишила гавань Лісабона тільки в 1497 р. Вона відправилася по шляху, прокладеному Диашем десятиліттям раніше. Починалася епоха не тільки великих пізнань і відкриттів, а й більших завоювань і кровопролить. Несучи європейську цивілізацію на відкриті землі й насаджуючи її насильно, мандрівники свідомо або мимоволі прокладали шлях до виникнення й розширення рабства. Отже, флотилія вийшла в плавання. Очолював її молодий дворянин Васко да Гамору.

Наприкінці цього ж року його кораблі пройшли повз саму далеку крапку, відомої в той час, і взяли курс на північ уздовж берегів Східної Африки. У Мозамбіку португальці одержали перші подання про масштаби тутешньої торгівлі: вони побачили судна, до бортів навантажені золотом, сріблом, пряностями, перлинами й рубінами. Араби були дуже незадоволені появою християн-європейців у цих водах і намагалися атакувати їхні кораблі. І все-таки Васко да Гамору зумів найняти лоцмана для плавання через океан до берегів Індії. Уже в травні його судна ввійшли в індійський порт Калькутта. І тут зустріч виявилася більш ніж холодною. Це відбувалося головним чином тому, що в такому багатому місті нікого не залучали дешеві товари, привезені португальцями. Зрештою їм все-таки пощастило виміняти небагато пряностей і одержати листа до короля Португалії від раджі Каликута. На батьківщині Васко да Гамору чекала дійсно тріумфальна зустріч. Адже збулася давня мрія принца Энрике – був відкритий морський шлях в Індію.

Другий похід Васко да Гамори в Індію почався в 1502 р. Саме цей похід став першим у ряді тої безславної історії європейського мореплавання, про яку ми згадали вище. Під час плавання Васко да Гамору нещадно застосовував зброю й не зупинявся перед жорстоким насильством для досягнення мети. Щоб помститися мусульманам за їхній попередній напад, він спалив кораблі з жінками й дітьми, які верталися додому після паломництва в Мекку. Також діяли і його послідовники. Вони за допомогою зброї й залякування стрімко захоплювали стратегічно важливі пункти прокладеного морського шляху, прибираючи до рук всю торгівлю зі Сходом. У цей час усе більше небезпечним конкурентом на просторах Світового океану для Португалії ставала Іспанія.

Вона теж шукала найкоротший шлях в Індію, але в західному напрямку. Наближався час відкриття Нового Світла, що, по суті, був тоді просто продовженням пошуку найкоротшого шляху на схід. У пошуках шляху в Індію через Атлантичний океан іспанська експедиція Христофора Колумба в 1492 р. досягла Багамських, Больших і Малих Антильських островів, почавши відкриття Америки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У чому заслуга Генріха мореплавця?