У чому причина трагедії Печоріна? Твір по роману”Герой нашого часу”
Творчості Лєрмонтова притаманні дві основні риси – це сум та іронія. Причому ці дві риси переплітаються, взаємодіють і доповнюють одна одну. Мене вражає, як Лєрмонтов у деяких творах про кохання пише з неповторною іронією, а про світле і ніби позитивне – з невимовним сумом. Ця особливість творчості Лєрмонтова відобразилась і в його романі “Герой нашого часу”. Я не можу стверджувати, що знаю життєвий шлях Лєрмонтова. Адже ми не можемо дізнатися про життя людини лише з дат, лаконічно занотованих біографами. Хоча про внутрішній світ
Тільки… Якби його все задовольняло, якби він не прагнув і не вагався, якби він жив звичайним світським життям, як і тисячі його сучасників, хіба було б краще? Напевно, таке життя принесло б менше страждань самому Печоріну. Але люди, які вміють думати, завжди вагаються, люди, які вміють відчувати, завжди страждають, люди, які шукають, не завжди знаходять… Але ж люди, які не шукають, – взагалі не знаходять ніколи! Так, це закон життя…
Печорін шукав розваг, потім намагався бути вченим, але все набридло йому. Понад усе він цінує свою свободу. Ця свобода не зробить його щасливим, але відсутність цієї свободи зробила б його ще більш нещасним. Лєрмонтов назвав свій роман “Герой нашого часу” – знов та сама прихована іронія. Печорін, на мою думку, не є негативним чи позитивним героєм. Він повний суперечностей, у ньому борються різні особистості, різні пориви. І жоден із них не перемагає. Це теж частина трагедії Печоріна. Але так живуть усі люди, які вийшли за межі сірості та буденності. І Печорін теж, безумовно, вийшов за ці межі. І в цьому – його щастя, а не трагедія.