Уславлення справжніх людських рис у вірші Р. Бернса “Чесна бідність” Видатний шотландський поет Роберт Бернс народився в сім’ї селянина-бідняка. Він добре знав, як живеться бідним, тому й писав про це. Поет мав змогу порівнювати життя бідних та життя багатих. У вірші “Чесна бідність” Бернс показує, що гідність, розум, благородство не надаються людині разом з титулом та багатством. Скоріше, навпаки: чим бідніша людина, тим кращі людські якості вона має. Користуючись протиставленням, поет показує бідняків і багатіїв: Хоч ми їмо черстві
шматки, Вдягаємось убого, А в багача булки й шовки – Ми людяніш од нього. … Що з того пустого Дворянства гербового? Шляхетний дух, шляхетний ум Шляхетніш того всього. Ці порівняння не на користь багатіїв! Бернс надає їм ще й таку характеристику: Дурний, як пень, лихий, як чорт, А строїть з себе Бога. Отже, поет прославляє бідних людей, які володіють найкращими рисами характеру: порядністю, добротою, чесністю. Утвердження норм соціальної справедливості в поезії Р. Бернса “Чесна бідність” Важливими рисами, характерними для поезії Р. Бернса, були сильне життєстверджуюче начало, всеохоплюючий інтерес
до реалій життя, глибокий демократизм і протиставлення своєї творчості нормам, смакам дворянських та буржуазних верств тогочасної Шотландії. Творчість Р. Бернса має народну основу. У вірші “Чесна бідність” оспівано мрії, надії шотландських селян, їх бунтарський дух. Автор висловив захоплення почуттям гордості та самоповаги простої людини, засудив верствову бундючність. Стилізований під народну шотландську пісню вірш звучить ніби скоромовка та жартівлива пісня: Бундючиться вельможний лорд, Що сотні слуг у нього; Дурний, як пень, лихий, як чорт, А строїть з себе Бога. Нічого, нічого, Що стрічка й хрест у нього, Бо хто розумний чоловік,- Сміється з того всього. Перед нами постають у своєму непривабливому вигляді багач, лорд і король, яким протиставлено не образи людей, а народну мудрість: Знання – лиш карб, людина – скарб, Цінніший від усього… А чесним бути в бідності – Найвище од усього… Отже, Р. Бернс переконливо довів своєю поезією, що прагнення соціальної справедливості є одвічною недосяжною мрією трудового народу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)