Творчість П. Корнеля. Трагікомедія “Сид”
Корнель Народився в Руане, у сім’ї чиновника. Закінчив Єзуїтський коледж, одержав посаду адвоката. Один раз, як розповідає переказ, один із друзів Корнеля познайомив його зі своєї улюбленої, але вона зволіла Пьера своєму колишньому поклонникові. Ця Історія спонукала Корнеля написати комедію. Так з’явилася його”Мелита” (1629). Потім – “Клитандр”, “Удова”, “Галерея суду”, “Королівська площа” – нині забуті. Після “Комічної ілюзії”, з її неймовірним накопиченням фантастичних істот і подій, Корнель створив
“Сид” приніс авторові хвалу народу й роздратування Ришелье (тому що там є політичні мотиви – іспанський герой). Ришелье заздрив, тому що сам був поганий поет. Напали на Корнеля. Академія прийнялася за вишукування помилок і відхилень від “правил” класицизму. Драматург на час замовчав. В 1639-1640 – трагедії “Гораций” і “Цинна”, 1643 – “Полієвкт”. В 1652 – трагедія “Пертарит” – повний провал. Замовкає на сім років, потім в 1659 – “Эдип”.
Драматичні принципи Корнеля. Порушував іноді правило трьох єдностей (часу, дії й місця). Говорив, що відступає не тому, що не знає їх. Іноді заперечував їх. Всі трагедії побудовані на використанні історичних фактів. Психологічні конфлікти, історія почуттів, перипетії любові в його трагедії відходили на другий план. Основні його персонажі завжди королі або видатні героїчні особистості. Основний драматургічний конфлікт К. – конфлікт розуму й почуття, волі й потяга, боргу й пристрасті
“Сид” . Герої Корнеля вище звичайного людського росту, щодо цього вони трохи романтични, але вони – люди із властивим людям почуттями, страстями й стражданнями, вони люди великої волі. Вони люди здорові фізично й морально. Їм властиві сильні почуття, але потім значна перемога над ними. Образ Сида – іспанський герой гідний лаврів, його життя – черги перемог. Відомості про Сиде – історичну особу Родриго Диасе – К. міг одержати з героїчної середньовічної поеми, присвяченої іспанському героєві, з лицарських пісень. Але корнелевский “Сид” – зовсім оригінальний, національний французький добуток. Із численних історій про Сиде, К. взяв тільки одну – історію його одруження. До межі спростив схему сюжету, звів число діючих осіб до мінімуму, виніс за межі сцени всі події. Дії відбуваються десь там, за сценою, про їх лише зрідка розповідається глядачеві, а на сцені – картини складної внутрішньої боротьби, що у серцях людей
Конфлікт боргу й почуття:
• Вчера отци возлюбленних друзья, сегодня – противники.
• Страдающий образ инфанти, дочери короля, внушает грустние мисли о пустоте и суетности тех сословних предрассудков, которими люди опутали свои отношения друг с другом (“О боже всемогущий, /Не дай торжествовать тоске, меня гнетущей,/ И огради мой мир, честь огради мою! /Чтоб стать счастливою, я счастье отдаю”).
• Корнель, чтоби психологически оправдать месть Родриго за обесчещенного отца, показал ясную несправедливость Гормаса: дон Диего питался всячески умиротворить графа.
• Родриго не колеблется, даже мисль о том, что можно оставить оскорбление без отмщения, била би бесчестием. Но юноша страдает, он знает, что навсегда теряет свою возлюбленную. Отец и возлюбленная, любовь и честь оказались в неразрешимом противоречии, взаимно исключая друг друга. Одно решение вело его к утрате счастья, другое – к позору.
• Химена перед страшной дилеммой, т. к. не может во имя любви увлекать Сида на путь позора.
• Гормас – своевольний феодал, не признававший авторитета королевской власти: признай он с самого начала решение короля не подлежащим обсуждению, как советовал ему дон Диего, никакого конфликта не било би.
• Молодие люди никнут под тяжестью навязанних им эстетических норм. “Сколько страданий и слез будут стоить нам наши отци!”
• Дон Диего рассуждает со всей холодностью старческой логики: “У нас одна честь, но столько любовниц! Любовь – лишь забава, честь – это долг!”
Трагедія Корнеля завершується щасливою розв’язкою. Молоді люди з’єднуються велінням короля. Борг родової честі й кревної помсти уступає новим законам, що протиставили йому борг цивільний і патріотичний. Інтереси державні вище інтересів роду й сім’ї. Так формувалася ідеологія державного абсолютизму, що виступив тоді в силу історичних умов у вигляді станової монархії й бореться з феодальною роздробленістю й антидержавною анархією в установах і вдачах
(1 votes, average: 5.00 out of 5)