Герой іспанської героїчної поеми “Пісня про моєму Сиде”

Сид головний позитивний герой “Пісні”. Оклеветанний заздрісниками й вигнаний королем Альфонсом VI з Кастилії, він змушений узятися до зброї і йти в похід проти маврів. Сид відвойовує в невірних Валенсію й інші землі завдяки військовому таланту й життєвій мудрості (останнє відрізняє його від Роланда, якої той зображений в “Пісні про Роланда”). Герой також захоплює багатий військовий видобуток, що дозволяє йому примиритися скоролем.

В “Пісні” підкреслюється незаперечний авторитет Сида серед родичей і васалів, що грунтується

не тільки на його мудрості, але й на справедливості, отеческой турботі про сім’ю й військо. С. наділений рисами ідеального епічного володаря (що зближає його з образом Карла Великого). С. зовсім далека героїчна шаленість, епічна безмірність. Він урівноважений, розумовий і далекоглядний, незважаючи на те що в похід проти маврів виступає спонукуваний образою на несправедливість Альфонса VI.

У поемі дається різнобічна характеристика Сида. Насамперед герой з’являється як славний воїн і вірний васал, що звільняє іспанську землю від маврів і не забуває відсилати частина військового видобутку своєму сюзеренові

– королеві Кастилії. Розповідач казок підкреслює також шляхетність і великодушність С. Ці риси характеру герой проявляє стосовно маврів, яким він дозволяє мирно жити й трудитися на відвойованих землях. За це маври його люблять і благословляють. Більше того, С. підтримує дружні відносини з “ворогом” – правителем Молини мавром Абенгальбоном. Поема підкреслює властиве С. почуття власного достоїнства, силу щиросердечних почуттів і стриманість у їхньому прояві. Характерний у цьому змісті епізод суду над інфантами Карионскими.

Після того як інфанти кинули в лісі своїх дружин (дочок С.) і прирекли тим самим на смерть, щоб заволодіти їхнім станом, С. вимагає скликати кортеси й засудити цей учинок. Сам С. не вдостоює кривдників двобоєм. Він відбирає в них свій подарунок – бойові мечі Лад^-ладові-ладу-до-ладу й Тисону, підкреслюючи тим самим, що люди, що підняли руку на беззахисних жінок, неварті називатися чоловіками. Потоптана честь С. і його дочок відновлюється в ході судового двобою воїнів С. синфантами.

На відміну від Роланда Сид зображується також і в буденно-прозаїчній сфері. Багато уваги розповідач казок приділяє прихильності С. до дружини й дочок. У відносинах з ними проявляється емоційна сторона його характеру. Так, сцену прощання С. із дружиною Хименой перед походом на Валенсію прийнято порівнювати по розжаренню почуттів зі сценою прощання Гектора й Андромахи. Розповідач казок підкреслює “демократичність” образа С., уводячи епізод з бургосскими лихварями, яким він залишає в стан скрині, набиті піском і каменями

Так Сид проявляє звичайно не властиву епічному героєві хитрість. Пізніше, однак, він щедро розплачується з лихварями. С. також стає героєм ряду інших епічних поем в Іспанії. Він є прототипом іспанських романсеро й героя трагедії П. Корнеля “Сид” (1636).

СИД (фр. Le Cid) – герой трагедії П. Корнеля “Сид” (1636; другий варіант – 1660). У тексті – Дон Родриго. Історичний прототип – Родриго (Руй) Диас де Бивар, легендарний іспанський полководець часів Реконкісти (XI в.), прозваний Сидом (тобто паном, володарем). Літературні прообрази героя Корнеля численні. Це насамперед Сид народних іспанських романсеро; найближчий драматургічний прообраз – Родриго, герой трагікомедії Гильена де Кастро “Молоді роки Сида”.

Сюжет трагедії ( Історія перетворення Родриго, юного нащадка войовничого іспанського роду, у могутньою, обдарованою містичною владою над скореними маврами Сида) має реальні історичні підстави. Структура образа героя надзвичайно багатошарова. У ньому помітні риси міфологічного героя, а доля його (як вона представлена в трагедії) має всі атрибути “героїчної долі”, як трактує останню міф

Можна сказати, що “усередині” сюжету корнелевской п’єси живе древня модель ар-хетипического сюжету із традиційними мотивами формування героя: помстою за батька, ініціацією, випробуваннями й навіть ритуальним “двобоєм за наречену”. У трагедії присутня тема ритуальної смерті й відродження героя: головний персонаж у відомому змісті “умирає” як Родриго й “відроджується” Сидом. При цьому фольклорно-міфологічний шар займає в семантичному просторі образа підпорядковане місце. Набагато більше очевидні у вигляді Родриго риси сучасного Корнелю кавалера, що випливає галантній етиці століття абсолютизму:

…зрадити любов свою

Не краще, ніж злякатися перед недругом у бої

Середньовічна історія про юнака, що помстився батькові улюбленої за зганьблену честь будинку, а потім прославились як захисник Батьківщини, перетворилася під пером Корнеля в трагічне оповідання про героя, здатному встати урівень із його долею, що випробовує, протиставивши їй рішення, плід спільної напруги розуму й серця, а також про ціну, що платить особистість за здійснення свого покликання

У назві п’єси дана своєрідна експозиція героя, що супроводжує юного Родриго на всьому протязі оповідання якоюсь “формулою дізнавання”. Так, юний коханий Химени для читача й глядача вже заздалегідь несе на собі відсвіт слави легендарного воїна, хоча в трагедії героя ніхто Сидом не називає. Прізвисько великого полководця, винесене в назву п’єси, виявляється кодом її прочитання. Перед нами не приватна історія, але складна на наші очі формула героїзму. Образом Родриго-Сида Корнель прагне відповістити на запитання: що є герой, результатом яких внутріособистісних процесів є той людський тип, що несе на своїх плечах місію суспільного служіння, жертвуючи життям серця, переборюючи дисгармонію духу. Вирішуючи питання про помсту батькові улюбленої, Родриго не просто перебуває перед відомою дилемою “почуття й боргу”, але вибирає для себе життєву програму, тип існування

У знаменитій сцені Стансів у Родриго відбувається своєрідний любовний 371 катарсис: пристрасть до Химене як би очищається від своєї чуттєво-егоїстичної оболонки, тому що герой втрачає право мати предмет своїх бажань. І на руїнах любові первісної виникає почуття, далеке грубих-конкретних претензій, перейняте відчуттям трагічної неможливості його задоволення. Родриго “присвячує” своє почуття родовому боргу, як би підтверджуючи ідеальну залежність любові й суспільних відносин, в остаточному підсумку складних із близькості людзй.

Вирішивши мстити батькові улюбленої, Родриго стає Сидом перш, ніж робить свої військові подвиги. Діалектика цього рішення в тім, що з “народженням” Сида як би відмирає юнацька частина його істоти, що робила його “лицарем Химени”.

Він стає тепер “лицарем Батьківщини”. Цілісність героїчного існування, знайдена в служінні боргу, дається героєві ціною відмови від повноти особистісного буття

Родриго – щирий трагічний герой: він і “жрець”, і “жертва” одночасно. Адже Сид – це формула перемоги, безумовної влади, соціальної переваги, але Сид – це й символ сторонності (прізвисько йому дали вороги-маври), знак втрати

Образ Родриго-Сида займає у французькій культурі особливе місце. Існує приказка: “Прекрасний, як Сид”, що виражає національне відношення до героя Корнеля, що стали мірилом достоїнств представників сильної підлоги


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Герой іспанської героїчної поеми “Пісня про моєму Сиде”

Categories: Нові твори

Links