Творчість Марка Твена

Американська Література 2 половини 19 століття розвивалася активно. В 60-і рр. (громадянська Війна між С и Ю, на бавовняних плантаціях працювали раби – негри і їхні нащадки – соціальна нерівність). Це час двоїстого відношення Камерике.

Твен Марко (псевдонім Самуэля Ланггорна Клеменса) – американський письменник. Народився в сім’ї дрібного торговця. Марко Твен це псевдонім його професійного заняття. Він працював лоцманом на Міссісіпі. Залишався потім до кінця життя жагучим супротивником рабовласництва

Свою літературну діяльність

Т., як і більшість американських письменників почав з журналістики. Він писав нариси, друкував їх у журналах (“Простаки”).

Твен захищав демократичні волі, пропагував розумне відношення до дійсності, боровся із забобонами, скептично ставився до фанатичної віри, побожності. “Подорож капітана Стронфилда в рай” – про сучасного американця, життя в раї для якого одноманітна, нудна, пища пісна, випивки ні, азартних ігор ні, курити не можна. Капітан переконаний, що далеко не благе життя на Землі цікавіше нудної враю.

Марко Твен першим серед американських письменників їздив по країні й виступав

як читець, вів величезну кореспонденцію. Людина із блискучим почуттям гумору, але гумор у нього специфічний. Гумор проявляється не стільки в мові, у стилістичних прийомах, скільки в комічних ситуаціях (в “Пригодах Тома Сойера” на випускному опустили кішку на голову вчителеві, “Приборкування велосипеда”).

Творчість Твена дуже різноманітно. Він залишив більше 25 томів добутків различнейших жанрів, від легких нарисів до товстих історичних романів

Твен почав писати в 60-х рр., у період економічного підйому США. Віра в американську демократію, у перевагу американської конституції над європейською державністю червоною ниткою проходить крізь всі його добутки раннього періоду. Він саркастично висміює вдачі й звичаї Старого Світла (“Простодушні за кордоном”, “Подорож за кордон”).

Світову славу Т. створили романи про Тома Сойере і його товариші Геккльберри Фіні. Перший із цих романів – “Пригоди Тома Сойера”- пролунав свіжим і новим словом в американській літературі для юнацтва. Юні герої роману Т. наділені заповзятливістю, сміливістю й уявою, переживають різні пригоди, роблять “подвиги”, – вони захоплюють своєю енергією й безпосередністю. Все це робить зрозумілим, чому Том Сойер був і залишається дотепер однієї з улюблених книг юнацтва всіх країн і із захопленням читається також і дорослими. Продовженням “Тома Сойера” служать “Пригоди Геккльберри Фіна”.

Тут дуже яскраво розроблені образи обох хлопчиків. Це не тільки живі і яскраві індивідуальні характери, але й представники певного соціального середовища. Буржуазний хлопчик Том Сойер протипоставлений Гекку – синові п’яниці й бурлаки, що нехтує буржуазну мораль. Інші відомі романи: “Принц і жебрак”, “Янки при дворі короля Артура”.

Самого Т. не задовольняла діяльність не тільки гумориста, але навіть і сатирика, особливо до кінця життя. Він пише історичний роман “Жанна д’арк”. Роман майже позбавлений гумору й проникнуть високим пафосом твердження героїчної особистості Жанни д’арк. Т. уважав цей роман своїм кращим добутком, хоча по суті роман слабкий. Але цей досвід – єдиний у Творчості Т.: він змушений був залишатися до кінця життя блискучим гумористом і підтримувати свою славу. Ця “невдача” особистої письменницької долі, а також зростаюча соціальна незадоволеність підсилюють песимістичний настрій Т., що знайшов вираження в його пізній творчості. Так, глибоким песимізмом перейняті його оповідання “Що таке людин” і “Таємничий незнайомець”. Той же песимізм звучить, незважаючи на гумористичну форму викладу, і в його “Автобіографії”, що вийшла повністю в Америці лише в 1924. Але цей Т. читачеві невідомий. З його ім’ям зв’язане подання про невичерпний рассказчике-анекдотисте, авторі романів про Тома й Гекке, а справжня, більша трагедія письменника захована під веселим сміхом його насичених гумором добутків

Новаторською й воістину чудовою сторінкою у творчості Марка Твена стали його “Пригоди Тома Сойера” (1876). У своїй автобіографії Твен говорив про те, що Тома Сойера багато в чому писав із самого себе, а в передмові до повісті затверджував, що більшість описаних у ній пригод узято з життя – вони відбулися або з ним, або з його однокласниками. І описаний у книзі містечко Сент-Питерсберг дуже схоже на містечко Ганнибал, у якому народився й виріс письменник

Дія роману відбувається до війни С и Ю. У глушині, маленькому містечку Санкт-Петербурзі, у плині ріки Міссісіпі. Містечко заштатний, у ньому нічого ніколи не відбувається. Мирне й одноманітне життя перетворює, тому щов центрі виявляється жвавий фантазер хлопчисько. Дитяча недосвідченість приходить у зіткнення сокружением.

Тому Сойеру років 9-10. Навіть така новина, як випадання зубів, стає основою для епізоду. Тім не хоче йти в школу. Він зображений досить вірогідно. Бігає босоніж, улітку улюблене заняття – сунутися під насос, викупатися. Але митися не любить. З однієї сторони в цьому нічого такого, але до Твена так дитини ще ніхто не зображував. У ньому заповзятливість. За провини тітка Полли присуджує до ганебного покарання: у неділю білити забір. Але Том хитрий. Він говорить своєму однокласникові, що це важлива робота й тільки йому неї довірили. Однокласник теж просить побілити. Приходить більше народу. І в підсумку Том сидить під деревом і дивиться, як інші роблять його роботу

В основі не комічні трюки професійного веселуна (хоча є в ній і жарти, що викликають сміх) і навіть не викриття затхлого побуту американської провінції (хоча в ряді місць, книги відчувається жартування над цим побутом), а щось майже небачене у Твена раніше (та й взагалі в літературі США). Найважливіша особливість “Пригод Тома Сойера” полягає в наступному: гумор стає в цьому добутку засобом реалістичного розкриття психології людини (насамперед дітей), а одночасно й засобом поетизації життя

У герої книги випинаються риси маленького ділка, він з’являється свого роду мініатюрної “моделлю” типових американських бізнесменів. Хіба не мріє Том розбагатіти? Хіба не шукає він вигоди від фарбування забору? Хіба не скуповує він білетики, що дозволяють завоювати почесне місце в недільній школі?

Том Сойер добрий, щедрий, розпачливий вигадник. Із друзями відбуває на острів, грає в Робін Гуда. Всі їх шукають. Під час поминальної служби по них вони з’являються вцеркви.

Книга про Тома – це оповідання про идиллически щасливу, перейняту поезію життя дітей на лоні природи. Те недобре й небезпечне, що зустрічається на їхньому шляху, несе в собі печатка умовності, характерної для пригодницької літератури, – тому воно не лякає по-справжньому. Майже все бесспорно реалістичне, що є в добутку, пов’язане із твеновским гумором і дає читачеві тепло й радість

З бездоганною правдивістю автор відтворює внутрішній мир юних людських істот, які ще не втратили щиросердечної чистоти й поетичної принадності. Твен мав геніальну здатність розуміти дітей, знав їхній характер, їх психологію

Зовсім очевидно, що гумор в “Пригодах Тома Сойера” відіграє важливу роль. Без гумору повість про Тома звучала б просто сентиментально й фальшиво. Саме гумор надає фігурі головного героя, а також і деяким іншим персонажам істинність, щиросердечну глибину. У повісті виспівується прекрасне вільне життя, а сміх, пофарбований ліризмом, задушевний гумор служать вираженням любові до простих і добрих людей

Романтичний відтінок надає Історія індіанця Джона. У центрі Том Сойер і маленький бурлака Гекльберри Фін, що живе на пристані, що ночує в казанах. Тім вирішує звести бородавки, а для цього потрібний чорт, дохла кішка й свіжа могила на цвинтар. Раптово хлопчики стають свідком страшної події: убивства лікаря

Коли лікареві потрібно було перевірити труп, з’ясувалося, що трупа не було. У могили відбувається вбивство лікаря. Обвинувачують місцевого жителя Мерфа Поттера. На суді хлопчики дають показання й рятують обвинуваченого. Потім вони хочуть знайти мішок з могили, думаючи, що там гроші. Для героїв Марка Твена гроші нічого гарного не дають

Парадоксально, що, складаючи цю повість, Твен виходив з невдоволення сучасною американською дійсністю. І все-таки його прагнення зобразити, опираючись на спогади дитячого років, мир більше щасливий, більше радісний, чим той, котрий він бачив навколо себе, дозволило письменникові створити книгу, у якій комічне відіграє роль стверджуючу, У повісті відчувається безсумнівний наліт романтизму, але це не позбавляє її й реалістичної тональності