Твір за повістю Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”

Багато всіляких пригод було в житті героїв Марка Твена – Тома Сойєра іГека Фінна. І в кожнім епізоді виявляється дружба хлопців. Мені хочеться згадати такий епізод.

Одного разу Том прокинувся з думкою, що треба неодмінно знайти скарб. Один він не піде на його розшуки, тут потрібен товариш. Найкращим товаришем для цього виявився Гек Фіни. Том відкрив йому свої таємні плани. Він і казав, що скарби звичайно закопують під будинком, де мешкає нечиста сила, та на острові, або під сухим деревом, що має особливі прикмети. Хлопчики у своїх пошуках

натрапили на покинутий будинок. Роздивляючись здаля будівлю, ми не очікували, що ось-ось у вікні промайне блакитний вогник і з’явиться привид. Тому і Геку було страшно, але їх двоє, отже, разом вони зможуть подолати будь – якого ворога.

Правда з привидами їм ще не доводилося боротися, але випробувати вдачу можна. Том і Гек підкралися до дверей, тремтячи, зазирнули середину. Безшумно увійшли. Незабаром вони почули кроки. До будинку наближалися люди. Хлопчики піднялися на другий поверх і причаїлися. Увійшли волоцюги. Один із них був індіанець Джо. Затамувавши подих, хлопці прислухалися до кожного слова. Волоцюги

знайшли під однією з дощок, що геть прогнила, скриньку з золотом. Скарб забрали із собою, але хлопцям все-таки вдалолося дізнатися, де вони сховали золото, і заволодіти скарбом. Том і Гек давно мріяли розбагатіти. І раптом, коли це сталося, з’ясували, що багатство вже і не так важливо. Виявилося, що бути багатим не дуже весело. Для Гека найсправжнісіньким багатством були ліс, річка. Гек запропонував другові: “Візьми мою метку і користуйся нею як заманеться, а мені видавай десять центів”. Том на це відповів: “Ніяке багатство не стане мені на заваді, і я піду у розбійники”. “Але ж ти завжди був моїм другом, і ти приймеш мене у зграю”, – сказав Гек.

Решті-решт вони вирішили, що зграя – це погано. Треба повертатися. Але перед поверненням хлопці влаштували присвячення. Вони дали і клятву стояти один за одного до кінця, в жодному разі не зрадити і не видати.

Мені здається, що найяскравішим прикладом дружби Тома і Гека є ця розповідь про їхнє ставлення до знайденого золота. Звичайно кажуть, що гроші псують стосунки між людьми, а хлопці були готові віддати один одному скарб заради своєї дружби, найпростіших речей: любові до річки, лісу, до простого життя.

Легко уявити почуття двох хлопчиків, що опинилися вночі на кладовищі. Їх приваблювало все таємне, незнане, пов’язане з небезпекою. Том і Гек були відкривачами таємничого.

Нічне кладовище саме і було тим місцем, що сповна задовольнило їх потяг до пригод. Те, свідками чого вони стали, було жахливо.

Сидячи за трьома великими осокорами біля свіжої могили, Том і Гек стали мимовільними свідками сварки індіанця Джо і лікаря Робінсона. Під час цієї сварки був присутній і Маф Поттер. Джо, підступаючи до лікаря, почав вимати від нього додаткову платню за розриту могилу. Лікар відповів, що він уже ню заплатив, але індіанець наполягав на додатковій винагороді. Непоступність лікаря розпалила Джо, він почав його ображати. Слово по слову і розпочалася бійка. Лікар одним ударом збив негідника з ніг. Поттер, намагаючись припинити сварку, вирішив утихомирити лікаря. Але не розрахував свої сили і опинився на землі, знепритомнівши від влучного і страшного удару. Коли Поттер прийшов до тями, лікар був мертвий, а у своїй руці він побачив закровавлений ніж.

Убивство скоїв індіанець Джо, але все переклав на Поттера, який, звійно, не міг знати, як було насправді. Правду знали Том і Гек, які все бачили, сидячи в укритті. Хлопці побоювалися помсти з боку індіанця, якщо той дізнається про існування свідків кривавої розправи. Вони поклялися нікому не казати правду про те, що бачили.

Почалося судове розслідування. Індіанець Джо свідчив проти невинного Поттера, якого вважали вбивцею лікаря Робінсона. В місті поширювалися чутки, що бідолаху Поттера стратять – на нього чекає шибениця. Хлопці страждали дедалі сильніше, відчуваючи докори сумління. Адже вони могли врятувати безневинну людину, яка ніколи нікому нічого не заподіяла. “Душа в нього добра, – казав Гек Фіни. – Колись він дав мені піврибини, хоча йому й самому мало було. Та й заступався за мене не раз, допомагав, коли було скрутно”. “А мені, Геку, він лагодив зміїв і гачки до вудок прив’язував”, – додав Том.

Отже, вийшло, що на одній чаші терезів був страх хлопчиків перед індіанцем Джо, а на другій – муки сумління. Докори совісті все-таки перемагають страх. Том порушує клятву мовчання. На суді він розповідає все, що бачив на кладовищі.

Тепер вже грізний індіанець Джо злякався покарання і рятується втечею з залу суду..

Я замислився: чи зміг би Том мовчати і далі? Врешті-решт ця Історія забулася б. То й що з того, що постраждав би Поттер? Зате Тому не довелося б побоюватися за своє життя і уникати зустрічі з індіанцем Джо.

Але тоді це був би не Том Сойєр. Тому що Том Сойєр був добрим, чуйним хлопчиком, він не міг миритися з несправедливістю. Чиста душа Тома врятувала життя Поттеру, незаслужено звинувачули.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір за повістю Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”

Categories: Нові твори

Links