В 1877 році з’явилися перші вірші німецькою мовою, а також оповідання “Гортенза”, “Картина з життя Буковини”, “Бачення”, пізніше з’являється Твір “Вона вийшла заміж”. Також виходять у мир (1883-1892) “Щоденники”, у яких зображене життя творчої особистості, туга за красою, пориви в мир гуманістичних ідей. В 1891 р. О. Кобилянська написала повість “Людин” (перероблене оповідання “Вона вийшла заміж”).
Цей твір автор присвятив Наталі Кобрипской, відомої в Галичині захисниці жіночих прав. В 1895-1896 роках з’являються
новела “Експромт^-експромт-фантазія-експромт” (роздуму про мистецтво, про роль мистецтва в житті людини) і повість “Царівна”, у якій письменниця досліджує життя дівчини, що знаходить силу покинути сім’ю й власні руки заробляти свій хліб. В 1897-1898 роках з’являються новели “Некультурна”, “Меланхолійний вальс”. У них О. Кобилянска виголошує єдине гасло: людина – коваль свого щастя
Знайомство з Лесею Українкою В 1900 році їде в Київ, потім живе на Полтавщині в сім’ї Косачів; до того у Львові в 1898 році О. Кобилянска познайомилася з Лесею Українкою. Хвороба О. Кобилянськойї.
В 1903 році сильно занедужала: простудилася, і через цього письменницю частково паралізувало, почалися фізичні страждання, матеріальні потреби. Літературна діяльність у лихоліття. Першу світову війну переживає письменниця в Чернівцях, пише новели “Сниться”, “Юда”, “Назустріч долі”, “Лист засудженого воїна до своєї жінки”. У всіх добутках чується крик болю, гніву, обумовлений насильницькими картинами смерті ні в чому не винних людей. Значення Творчості О. Кобилянской. “Гірська орлиця своїм хвилюючим словом будила свідомість трудящих, втілювала віру в кращу долю, піднімала достоїнство людини будь-який націй”, – так писав Д. Павличко, відомий поет. Ольга Кобилянская була великою письменницею, тому що час нічого не заподіяло її добуткам, а тільки затвердило їх у нашому народі” (В. Земляк, письменник).
