Творчий і життєвий шлях Блоку Олександра Олександровича
Поетична доля А. А. Блоку була пов’язана із самою великою літературною течією російського модернізму початку XX в. – символізмом. Хоча хронологічно Блок належав до другого покоління символістів – младосимволизму (разом із Блоком младосимволистами були Андрій Білий (Б. Н. Бугаїв), З. М. Соловйов, Вяч. И. Іванов), – саме його творчість, на думку багатьох його сучасників, з’явилося найбільш закінченим і універсальним втіленням усього російського символізму. А. А. Блок народився 16 (28) листопада 1880 г. у Петербурзі. Дитячі і юнацькі роки поета
Серйозне звертання до поетичної творчості, багато в чому пов’язане із захопленням юного Блоку поезією Жуковського, Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Фета, Полонского, доводиться на період закінчення їм гімназії й надходження в 1898 р. у Петербурзький університет Початковий етап творчості поета
Блок з наростаючою увагою вдивляється в реалії навколишньої його повсякденності, виявляючи торжество стихійного початку в драматичній дисгармонії життя. Цей новий погляд на мир знайшов вираження в збірниках “Несподівана радість” (1907), “Сніжна маска” (1907), “Земля в снігу” (1908) і “Нічні годинники” (1911). У ці ж роки Блок створює цикл ліричних драм: “Балаганчик”, “Король на площі” і “Незнайомки” (1906), а пізніше – ще дві драми: “Пісня Долі” (1908) і “Роза й Хрест” (1913), а також друкує ряд публіцистичних і літературознавчих статей (“Безвременье”, “Народ і інтелігенція”, “Про сучасний стан російського символізму” і ін.). Зміст його творчості розширюється й заглиблюється Цьому сприяють поїздки в Німеччину, Францію, Бельгію, Нідерланди й особливо в Італію.
У період підготовки до видання першого “Зборів віршів” ( 1910-1912) Блок критично переглядають свій життєвий і творчий шлях, поділивши його на три етапи, кожному з яких поет відводить одну книгу своєї ліричної трилогії. Тритомна структура зберігається їм і у двох наступних виданнях (1916 р. і 1918-1921 гг.). ДО 1915-1916 гг. творча активність поета помітно знижується.
Причиною тому були як причини особисті, психологічні, так і об’єктивні – у першу чергу, що почалася влітку 1914 р. світова війна. У цей час Блок працює над поемою “Відплата”, але завершити її не встигає: улітку 1916 р. його призивають в армію як табельник однієї з будівельних дружин і направляють на фронт, де, за його словами, він живе “безглуздим життям, без усяких думок, майже рослинної” . Після Лютневої революції Блок вертається в Петербург і працює як редактор стенографічних звітів “Надзвичайної слідчої комісії”.
Протягом усього 1917 р. Блок не створює жодного поетичного добутку. Після жовтневого перевороту Блок повірив в “очисну силу революції”. “Він ходив молодий, веселий, бадьорий, із сяючими очами, – згадує його тітка М. А. Бекетова, – і прислухався до “музики революції”, до того шуму від падіння старого миру, що безперестану лунав у нього у вухах, по його власному свідченню”. Саме в цей час поет переживає останній творчий зліт, створивши протягом січня 1918 р. свої відомі добутки: статтю “Інтелігенція й революція”, поему “Дванадцять” і вірш “Скіфи”. Блок включається в практичну діяльність по культурному будівництву: співробітничає в горьковском видавництві ” Всесвітня література”, є головами керувань Великого драматичного театру, членом колегії Літературного відділу Наркомпроса, очолює Петроградське відділення Всеросійського сполучника поетів.
Однак згодом численні засідання стають йому втягость. У навколишнім житті він з відразою виявляє торжество бюрократизму, вульгарності, міщанства в новому, “революційному” варіанті. Звідси й гіркий запис у щоденнику: “Життя змінилося (вона змінилася, але не нова, не nuova), – воша перемогла все світло, це вже, що свершились справа, і все тепер буде мінятися тільки в іншу сторону, а не в ту, котрої жили ми, що любили ми”. Це прискорило його смерть.
Поет умер у Петрограді 7 серпня 1921 г.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)