Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Творча спадщина поезії В. Самийленко

Творча спадщина поезії В. Самийленко

Свої перші поезії В. Самийленко друкує переважно в галицьких періодичних виданнях: “Зоря”, “Дзвінок”, “Дзеркало”, “Літературно-науковий вісник”, а після цензурного ослаблення в київських газетах і журналах “Суспільна думка”, “Рада”, “Шершень”, “Нова громада” і ін. “Він відразу виступає на літературному полі повним майстром форми й слова, з дозрілими, повністю зробленими думками й почуттями, і протягом двадцяти із зайвим років своєї діяльності зовсім не змінюється”, – писав И. Франко про В.

Самийленко в 1907 році. Вірші поета другої половини XIX сторіччя групуються у своєрідні ідейно-тематичні цикли: “Елегії”, “Ямби”, ” Думи буття”, “Україні” і ін. У багатьох з них домінує мінорний настрій з меланхолійним відтінком. Художника пригнічує безрадісне життя людини, що поривається до нового, щасливого буттю:

Начебто хотілося все нагору летіти, Де зірки червоні, де сяйво повне, Де нещастя ні, бідність де стогне, Де нічого в серце не болить і не щемить (“Ридання душі”)

Однієї з характерних рис творчої манери В. Самийленко є засіб контрасту, своєрідна драматизація думки поета.

Особливо це властивийо поемі “Герострата”. Уже в цьому добутку В. Самийленко заявив про себе як про предтече філософських поем И. Франко й драм Лесі Українки. Окрему сторінку Творчості В. Самийленко представляють вірші, присвячені Т. Шевченко, Л. Глібову, Лесі Українці: “На річницю смерті Шевченко”, “Українська Мова (Пам’яті Т. Шевченко)”, “Пам’яті Л. И. Глібова”, “На смерть Лесі Українки” і ін. Вірш ” Українська мова (Пам’яті Т. Шевченко)” написано в 1885 році. Рідній мові поет присвятила чарівні поезії, він все життя піклувався, щоб рідним словом можна було висловити самі таємні мрії, найвищі досягнення людського генія. Вся творчість В. Самийленко – яскравий доказ неперевершених можливостей української мови. Ще у вірші “Україні”, звертаючись до вітчизни, він писав:

Прийми ж мої пісні, як дарунок малий Великої й вірної любові! Що зможе дати мій талант слабкий У скарбницю дорогої твоєї мови, Він, імовірно, дасть…

Вірші, присвячені Т. Шевченко, з’явилися як наслідок глибоких роздумів поета над проблемами культури української мови. По думці В. Самийленко, Т. Шевченко в слові “тільки тих карав, хто на людей кує кайдани” (“Вінок Шевченко в день 26 лютого”). У віршах цього ідейно-тематичного циклу поет стає на захист української мови, його багатства й краси. Вся творча спадщина В. Самийленко віддана народу, справі підйому його духовної культури. Низько відмінюючись у повазі перед безсмертним Кобзарем, В. Самийленко доклав всіх зусіль, щоб українська мова звучала в повний голос свого мужнього, багатостраждального, але нескореного народу:

И на злість ворогам засяяла він, Як алмаз дорогою, як та зірка ясна И буде сіяти століття, поки сонце коштує, И лихим ворогам буде ока зліпитися Нехай коштовним добром він буде в нас Щоб і сам здивувався в могилі Тарас, Щоб, глянувши сам на створення своє, Він набожно сказав: “Звідки нам сіяє?!” (“Українська мова (Пам’яті Т. Шевченко)”)

Полум’яне слово у захист знедоленого народу, хвала Кобзареві, що “народу віддав свої сили”, пронизують найкращі досягнення ліричного таланта В. Самийленко. Видатний білоруський поет Г. Богданович писав, що “…робота почуття й думки, що народилася пробудженою національною свідомістю, відбилася в його (Самийленко) творчості найбільше сильно й оригінально. Це один з тих мотивів, які в такому виді й з такою силою ніколи не звучали в літературах народів світових, що не знали національного гніта. І цей мотив, розробка якого з боку національностей, урізаних у праві на існування, є більшим внеском у скарбницю загальнонаціональної культури”.

В. Самийленко плекав рідну мову, шліфував його, у його добутках він грав всіма фарбами. И. Франко високо оцінив творчий подвиг поета. “Мова його поэзий,- писав критик,- це один великий комплімент для майбутньої національної й літературної мови України, непорочна вказівка, куди повинен іти його розквіт. І помітьте: він уже тепер зв’язує вузлом співчуття й симпатії всі частини нашого народу. Ні про якого іншого сучасного українського письменника не можемо цього сказати. Де знайшов секрет тієї мови Самийленко, не можу зміркувати, – продовжує И. Франко, – і що цей секрет не дався йому даром, що він не тільки відчував, але й глибоко обмірковував проблеми української мови, на це маємо найкращий доказ у його поезії “Українська мова”, що також належить до найкращих його добутків…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Аналіз вірша Володимира Самийленко “Людяність” Широку популярність придбало добуток “На печі” (Українська патріотична дума), написане в 1898 році. Це гостра сатира на панів-“патріотів”, які видають себе за захисників прав українського народу. У вірші зображений образ пана-“патріота”, що, не злазити з печі, захищає рідний край. Він уважає себе теперішнім патріотом, тому що лежить не на чужий,...
  2. Творча спадщина Г. Сковороди Досить багатогранна: поетичні Твори (збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”, вірш “De НЬегШе”), байки в прозі (“Байки харківські”), трактати, діалоги, притчі (“Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу”, “Асхань”, “Нарцис”, “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий Жайворонок”), переклади, переспіви (поетичні твори Овідія, Горація, Муре, прозові твори Цицерона,...
  3. Творча спадщина: Вересаєв і Горький Максим Горький – одна із самих загадкових особистостей відшумілої революційної епохи. У свідомості моєму він кілька разів міняла свій образ. Те він – безрідний бурлака й письменник. Те – син волзького багатія. Одна інформація говорить про нього як про заступника народу, “буревіснику революції”, а інша нагадує, що він один з...
  4. Творча спадщина Вольтера – ВОЛЬТЕР – “ПАТРІАРХ ПРОСВІТИТЕЛІВ” ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 2. ВОЛЬТЕР – “ПАТРІАРХ ПРОСВІТИТЕЛІВ” Творча спадщина Вольтера Розмір творчої спадщини Вольтера вражає. Ще у XVIII ст. Бомарше1 видав два зібрання його творів у 70 та 90 томах. Сам Вольтер шуткував, що не надає переваги жодній Музі, всіх їх однаково любить. Вольтер – фундатор сучасної...
  5. Творча спадщина Степана Руданського Твори Степана Руданського є значним внеском в українську літературу. Письменником було створено не так вже й багато творів, але всі вони разом та кожен з них окремо є справжніми перлинами української літератури. Творчість Руданського поєднує у собі дві, на перший погляд, протилежні риси: твори письменника, з одного боку, характеризуються новаторством,...
  6. Творча спадщина Кальдерона – ПЕДРО КАЛЬДЕРОН – ВИДАТНИЙ ДРАМАТУРГ І ПОЕТ ІСПАНСЬКОГО БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 3. ПЕДРО КАЛЬДЕРОН – ВИДАТНИЙ ДРАМАТУРГ І ПОЕТ ІСПАНСЬКОГО БАРОКО Творча спадщина Кальдерона Творчий шлях великого іспанського драматурга Педро Кальдерона тривав майже шістдесят років. Незадовго до смерті письменник на прохання одного вельможного шанувальника власноруч склав перелік своїх творів, до якого увійшли 111...
  7. Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” В. Самійленка з дитинства оточувала українська атмосфера: бабуся розповідала йому казки, у хаті лунали пісні та українська мова. Великий вплив на майбутнього поета мав Шевченко. Роздуми в поезіях В. Самійленка – це переважно думка про смертність людини, про її безсилля супроти вічності, про безсмертя поезії. У своїй творчості він приділяє...
  8. “Мова – спадщина духовності народу” (твір – міркування в публіцистичному стилі) Дійсно, Мова – це спадщина духовності, це характер народу. У ній відбиті його звичаї, побут. Але мова не може існувати окремо, і тут виникає нове поняття – народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нероздільні. І поки живе мова – буде жити й народ....
  9. Любов до рідного слова в поезії М. Рильського О рідне слово, що без тебе я? Дмитро Павличко “Ну що б, здавалося, слова”, – розмірковував Тарас Шевченко більше ніж півтора століття тому і приходив до висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш, і “серце б’ється – ожива”. Адже це духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого...
  10. Ліричний герой ранньої поезії М. Лєрмонтова – ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА М. ЛЕРМОНТОВА ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 5. ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА М. ЛЕРМОНТОВА Хто юрбі мої розкаже думи? Лиш я – чи Бог – або ніхто.1 М. Лєрмонтов Ліричні твори посідають чільне місце у творчій спадщині М. Ю. Лєрмонтова. Саме поезії принесли йому ще за життя славу другого після Пушкіна поета. У ліриці...
  11. Живописна спадщина Т. Г. Шевченка – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Живописна спадщина Т. Г. Шевченка Поезія й живопис у творчості Т. Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем. Малювання і поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких...
  12. Спадщина Шевченка-художника Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою – все це ставить Т. Шевченка в перші лави освічених людей XIX століття. Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди,...
  13. Віршова спадщина Климентія Зіновіїва та Івана Некрашевича Давня українська література – праоснова всієї української літератури. Віршову спадщину давньої української літератури переважно становлять твори на релігійну тематику. За жанрами це були епіграми, елегії, панегірики, сатиричні вірші. Видатними поетами XVI-XVIII століть були Климентій Зіновіїв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович та інші. Серед віршованих творів найбільше було віршів сатирично-гумористичних,...
  14. Складіть роздум на тему “Народні тради­ції – це культурна спадщина народу чи пережиток минулого?” Поза сумнівом, Народні традиції – це культурна спадщина, до того ж у кожного народу – своя. Їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною....
  15. Українська мова в поезії Українська мова в поезії Усе проходить, і ніщо не вічне під сонцем. Спливають царства, руйнуються міста, під склепіннями храмів пасуться кози. Невмируща тільки мова, і доки людина розмовляє, вона ще людина. Хлібом насущним завжди була для українців мова. Коли котились хвилі турецьких яничарів по наших степах, коли люди не будували...
  16. Живописна спадщина та світове значення творчості Т. Г. Шевченка Поезія й живопис у творчості Т. Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем. Малювання і поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника. Видатний митець пробував себе у різноманітній...
  17. Духовна спадщина для нащадків Ми – молоде покоління нової держави Україна. Думкою лину в її минуле і уявляю наших славних предків, які самовіддано захищали від численних ворогів свою рідну землю. Що ж залишили вони нам у спадок? Передусім – велике прагнення бути вільними. Ще з часів Київської Русі воно утверджувалося нашими славними пращурами у...
  18. Традиції Т. Шевченко в поезії М. Старицького Про лірика М. Старицького написано не так багато досліджень. Однієї з перших заміток була стаття И. Франко ” Михайло Старицький “. У цій роботі И. Франко вказав на те, що М. Старицьк-поет повернув українську поезію особою до потреб соціального життя, був першим, кому доводилося проламувати псевдошевченковские шаблони й виводити нашу...
  19. Творча історія – РОМАН “АННА КАРЕНІНА”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ЛЕВ ТОЛСТОЙ (1828-1910) РОМАН “АННА КАРЕНІНА”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ Творча історія Роман “Анна Кареніна” створювався протягом 1873-1877 pp. За цей час суттєво змінився його план, ускладнилися сюжет і композиція, змінилися герої й навіть їхні імена. Так, в остаточній редакції Анна Кареніна мало нагадує свою попередницю. У різних варіантах...
  20. Літературна спадщина І. Нечуя-Левицького Тематика творчості Нечуя-Левицького дуже різнобарвна. Він є автором антикріпосницької повісті “Микола Джеря” (1878), повістей: “Бурлачка” (1880) – про життя заробітчан, “Хмари” (1874), “Над Чорним морем” (1893) – про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори “Кайдашева сім’я” (1879), “Старосвітські батюшки та матушки” (1881), “Афонський пройдисвіт” (1890). Нечуй-Левицький виступав і...
Творча спадщина поезії В. Самийленко
«
»