Твір за творчістю А. Малишка
Ось ми з вами і потрапили у світ Андрія Малишка, щоб ознайомитися з його творчістю і написати твір. Уже з дитинства Андрій Малишко відчував щиру любов до людини праці, рідного народу, до його пісні, до щедрої української природи. В цьому йому допомагала мати. Вона навчила малого Андрійка розуміти красу слова, пісні, природи, а насамперед – красу людської душі. Саме мати виховала у хлопця захоплення рідним словом і народною піснею. Ці джерела гартують і в подальшому поетичне натхнення Малишка. Поет зумів у почуттях свого ліричного героя поєднати
Ти мене з дитинства підіймала. Хліб дала з піснями солов’я. Відвела доріг мені немало, Земле, зореиосице моя!
З перших же рядків ми бачимо нашу країну, котру поет ніжно називає “зореносицею”. Це зовсім
Поет відверто милується своїми героями: …смагляві хлопці йдуть полями – Трактористи й славні сіячі. Поетові слова, звернені до Вітчизни, звучать як присяга на вірність: Рідну, добру, у крові умиту, Я тебе нікому не віддам! Увесь вірш пройнятий світлим оптимістичним настроєм, патріотизмом: Тільки нам вже жити, не вмирати, Зерно сіять, зацвітати знов. Тільки щастя нам дано багате, То велике щастя наше – мати, Батьківщина – правда і любов!
Батьківщина – це не тільки земля, на якій ми живемо. Це ще і люди, які її населяють. Тому треба звернутися до віршів про цих людей. Наприклад, вірш “Учитель”. Він, звичайно, пов’язаний з віршем “Батьківщині”. Тільки в останньому дається широка, узагальнююча картина Вітчизни, а в “Учителі” вона конкретизована, подана через призму спогадів учня про свого улюбленого вчителя. У центрі вірша – привабливий образ Трохима Івановича, вчителя, який виховав не одне покоління. Для нього характерна любов до людей, невсипуща працьовитість, прагнення виховати своїх учнів патріотами своєї Вітчизни:
Трохим Іванович, звіряв писання, Знання Шевченка, множення таблицю, А за вікном підводилось світання, Нового світу блиску громовиці…
Як найсвятіший заповіт передає Трохим Іванович своїм учням слова: “Учіться ж добре!” Спробуйте і ви запам’ятати цей заповіт, бо, наприклад, учням цього вчителя ці слова запали в душу, і тому вони виросли і навіть стали ще далі вчитися. Тому такий і щасливий Трохим Іванович, що його праця потрібна народові. Він бачить, що
Ті учні в небо піднялись крилато, їх в океані обвіва моряна… Щодо цього вірша, то було б непогано, якщо б ви зауважили, що для учнів образ улюбленого наставника зливається з образом Батьківщини – тут вам і доля людини, і любов до рідної землі:
О земле рідна, земле пребагата Куди я не піду, куди не гляну, Та де б не був, де б не шукав дороги. Я не забуду вчителя старого…
Учитель – патріот, незважаючи ні на що, вчив дітей любити Вітчизну, красу її природи, яворину, “де над водою сквітло надвечір’я”, дуб, “любиме дерево мого народу”. Отже, у вірші головною ідеєю є уславлення творчої праці вчителя. У поезії “Урожай” в центрі – образ простого колгоспного бригадира Хоми Метелика. Через зображення його життя у минулому й сучасному поет розкриває долю всього українського народу. Не треба багато цитувати, не треба докладно розповідати, як тяжко жилося людям при панах, як вони це змінили, і що потім сталося. Для вас головне передати любов людини до землі, до рідного краю. Напишіть, що вас зачаровують картини квітучих полів, що поет славить людську працю, любов до землі, до природи. Тут можна і навести цитату, яка ще глибше розкриє любов трударя до землі, до своєї праці:
Мій врожаю, світла моя доля, Візьму я колос тихо коливну, Люблю твій шум і шепіт серед поля серцем чую силу наливну.
Як висновок до цього вірша, можете написати, що любов до Батьківщини, гордощі за працю своїх рук сповнюють серце людини почуттям відповідальності за майбутнє. Ви можете, проте, не додержуватися моєї схеми, бо у вас можуть виникнути власні думки. Якщо бажаєте, в своєму творі можете використати і вірш “Лист до гречки”, і “Балада про колосок”. У них теж розповідається про любов до рідної землі та про людей праці. У поезії “Бусел” до того ж чути журбу героя за рідною Україною, тому і порівнює він себе з буселом (лелекою):
Не смійтесь, я теж на бусела схожий Такою ж любов’ю до отчого дому.
Щоб закріпити тему, треба звернутися і до циклу “Україно моя”. Синівська ніжність і любов до Батьківщини – це і звертання до Дніпра, до Києва, а передусім – до України. Поет проникливими, щирими словами звертається до неї:
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сопці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
Запам’ятайте: аналізуючи вірш, поряд з думками автора треба висловити і свої думки, бо це все-таки ваш твір. Ви, можливо, цього і не помічали, але коли звідкісь “передрано”, моментально це кидається у вічі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)