Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі
Яким я бачу світ
План:
1. Наш світ великий і цікавий.
2. Людина змінює світ:
а) постійне пізнання оточуючого;
б) проблеми сучасності;
в) світ духовності.
3. Я хочу, щоб світ нагадував квітучий сад навесні.
Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося пре нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює прекрасна весна, скільки країн на земній кулі і чому люди мають різний колір шкіри, як був підкорений космічний простір і коли виникли перші поселення людей. Ми запам’ятовуємо величезний об’єм інформації. Саме це
Людина за певний час зрозуміла і може пояснити всі явища природи. Але, на думку вчених, людство стоїть тільки на порозі пізнання світу, яке повинно врешті значно полегшити існування.
Я б хотів, щоб наш світ розвивався якомога швидше. Це сприятиме вирішенню багатьох проблем сучасності: соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних. Сподіваюся, що зникнуть такі ганебні явища, як жебрацтво, кровопролиття громадянських війн, сирітство. Звичайно, для цього потрібен час. Прискорити процес суцільного видужування світу в цілому може тільки відкриття нових
А що ж залишається пересічному громадянинові? Чекати, поки прийдуть кращі часи? Мабуть, це було б набагато простіше.
Сучасне життя гостро ставить перед людьми одвічну проблему духовності. Тільки тоді, коли пануватимуть загальнолюдські цінності: гуманізм, відданість Батьківщині, вірність ідеалам, люди будуть прагнути до оновлення світу, а отже, і до його поступального розвитку.
Я хочу, щоб наш світ був радісним, дарував щасливі роки життя. Що є прекраснішого за квітучий сад навесні? Він щедро зачаровує своєю красою, таємничністю і дарує надію на краще майбуття. Саме таким я бачу світ: квітучим, щасливим, оновленим!
Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі на суспільну тему
Мова – душа народу
План:
1. Тернистий історичний шлях.
2. Мова – душа народу:
а) значення етнічних особливостей;
б) духовна сутність мови;
в) вплив історичних подій на розвиток мови.
3. Збереження мови – обов’язок кожного українця.
Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками.
Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. І чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну.
Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, Такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова.
Мова – душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова – не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно,,це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.
Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов’їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.
Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.
Державний суверенітет
План:
1. Зміна усталеного ходу історії.
2. Незнищенність державницької ідеї:
а) жорстоке викорінення генетичного коду;
б) написання історії своєї землі;
в) гордість за національну належність.
3. Яку державу збудуємо?
Наприкінці XX століття відбулася незвичайна подія в історичній долі України. Першого грудня 1991 року народ одностайно проголосував за державну незалежність, тим самим засвідчивши перед усім світом незбориме прагнення до волі.
Кривавою та жорсткою була дорога через століття до жаданої свободи. Через роки переслідувань, заборон, указів, катувань народ проніс ідею державності, тим самим наблизивши крах останньої імперії.
Українці самі почали писати історію своєї землі. Адже в ній духовні корені кожного українця-громадянина. Славна наша Вітчизна іменами видатних діячів історії та культури, які зараз повернено із забуття. Вчитися на досвіді попередніх поколінь, примножувати матеріальні й духовні багатства – священний обов’язок кожного українця. Від цього залежатиме майбутнє нації. Пишемо історію суверенної держави.
Які барви переважатимуть на скрижалях цієї історії? Яку врешті державу збудуємо? Яка їй судилася доля? На ці численні запитання дасть відповідь невблаганний і вимогливий час.
Але вже сьогодні можна сказати, що український народ безповоротно обрав демократичний шлях до спільноти європейських держав.
Твір у публіцистичному стилі (за складним планом) на морально-етичну тему
“Яке це щастя – бути молодим” (В. Сосюра)
План:
1. Трамплін у майбутнє.
2. Не розтрачувати життя даремно:
а) піклування про здоров’я;
б) радісні хвилини молодості.
3. Секрети вічної молодості.
Молодість – прекрасна пора в житті людини. Негаразди сприймаються легко, дорослі проблеми ще не хвилюють, бо вирішують їх саме батьки. Помилки можна виправити, бо попереду – ціле життя.
Отже, молодість – безтурботна пора? Категорично не погоджуюсь з цією думкою. Молодість – це своєрідний трамплін у майбутнє. Яким ти себе підготуєш до дорослого життя? Добре, якщо молода людина не забуває про навчання, постійний розвиток, цікаві розваги. Бо вона дійсно отримує насолоду від життя. Якщо проводить час із користю для здоров’я, займається спортом, то це збереже силу та енергію до глибокої старості.
Молодість прекрасна радісними і неповторними хвилинами. Це і перше побачення, і перший поцілунок. Це радість від постійного відкриття чогось нового в житті.
Все хочеться пізнати, скрізь встигнути. Тому дорослі іноді дивуються: звідки ж стільки сил та енергії у молоді, звідки те натхнення. І на все вистачає часу. Саме це і є щастя молодості, саме за цим сумують пізніше.
Люди завжди намагаються зберегти, продовжити молодість. Тільки кожен робить це по-своєму. Одні платять величезні гроші за різні пластичні операції, марнуючи час і здоров’я, ховаючись за зовнішньою ширмою.
Інші постійно займаються спортом, збагачують себе духовно, постійно слідкують за подіями бурхливого інформаційного життя.
І так приємно бачити людину, хай зі зморшками на обличчі, але з палким, зацікавленим поглядом, з’ безмежною енергією, бажанням працювати, приносити користь іншим. Для таких людей ніколи не буде старості. Вони поєднують молодий запал із життєвою мудрістю. І будуть щасливими! Можливо, в цьому і є секрети вічної молодості?
Величальна пісня матерям
План:
1. Слово “мати” – найсвятіше на землі.
2. Без матері не було б ні вченого, ні митця:
а) відданість-та любов до дітей;
б) навчання власним прикладом;
в) запалення вогню духовності.
3. Величальна пісня жінці-матері.
Найсвятішим словом “мати” називають Україну – нашу незалежну державу, землю, що нас годує. Чому саме для висловлювання найщиріших, найніжніших почуттів використовують рідне й милозвучне слово “ненька”?
З перших хвилин життя кожен відчуває теплоту й турботу най-ріднішої на світі людини. Скільки б не було у неї дітей, всім приділить увагу, віддасть часточку серця.
Матері виховують героїв, які мужньо захищають рідну землю, Вітчизну від поневолення; вчених, які примножують людський досвід і роблять нашу державу цивілізованішою; митців, які творять культуру народу; робітників, селян, які працюють для створення матеріальних благ.
Матері власним прикладом вчать жити на цьому світі, несучи проміння доброти й людяності.
З роду в рід ненька несе вогонь духовності. Саме материнська пісня, казка, розповідь знайомлять з віковічними традиціями народу, в яких криються краса світу, його безмежність, незбагненність.
Матері готові захистити в тяжкі хвилини, вони в постійній турботі про долю дитини. Тому такою величезною трагедією є війни, що не тільки спустошують землі, а й відбирають у матерів найдорожче – їхніх дітей.
Материнська любов зігріває кожного протягом усього життя. Тому народ складає жінкам-матерям пісні, в яких бринять ніжний сум та невисловлена любов до найріднішої людини у світі.
Життя – це любов
В основі життя закладена любов. Частіше промовляйте: “Що я можу зробити для тебе?” Але дуже часто приходиться чути: Що ти зробиш для мене?”
Любов у своїй суті потребує від людини розкриття найкращих рис: доброти, співчуття, життєрадісності. А також постійного прагнення до досконалості.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)