Твiр-вiдгук. Як три грибочки… (за оповiданням Степана Васильченка “Дощ”)

Схожі твори:

1. Твiр-вiдгук. Сiм’я Перепутькiв – своєрiдна художня модель української родини кiнця XIX – початку XX столiття (за романом Уласа Самчука “Марiя”) Нарештi настали для України такi часи, коли ми, не криючись, можемо смiливо називати iмена тих талановитих українських письменникiв, про яких донедавна знати не хотiли, називаючи їх “чужинецькими белетристами”. Серед таких i письменник Улас Олексiйович Данильчук-Самчук родом iз села Дермань на Волинщинi (нинi Рiвненська обл.). Вiн був “старого селянського кореня, з...
2. Твiр-вiдгук на прочитану книгу. Дивосвiт Василя Скуратiвського Не можу не написати про чарiвну книжку “Святвечiр”, якою користуюсь досить часто. Це моя помiчниця. Автор двотомника – вiдомий український письменник, етнограф Василь Скуратiвський. До книжки увiйшло понад сто грунтовних описiв свят та обрядiв. Вiд хати до хати його зошит повнився записами пiсень, прислiв’їв, приказок, притч, звичаїв. Оповiдi автора написанi...
3. Доля дітей в оповіданнях Степана Васильченка Степан Васильченко, письменник і учитель, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів, у яких подав цілу галерею дитячих образів. Вболіваючи за долю малечі з народу, Васильченко вважав, проте, за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами… Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя… Діти – герої...
4. Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів. Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя. Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай...
5. Традиції і новаторство у творчості Степана Васильченка – Степан Васильченко Степан Васильченко (1879-1932 pp.) Традиції і новаторство у творчості Степана Васильченка Степан Васильченко – самобутній і багатогранний талант. Письменник виступав у різних жанрах, але славу йому принесли новели, які хвилюють і зворушують читача своєю глибокою правдивістю і художньою витонченістю. “У когорті майстрів української класичної новелістики Степан Васильченко, – пише Олесь...
6. Занапащене життя дівчини в повісті Степана Васильченка “Талант” “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках”,- зазначав Олесь Гончар. Це справді був “мужній талант”, який неголосно, делікатно відстоював свої гуманістичні принципи в літературі, власні погляди на її призначення. Прискіпливі...
7. Віра у свій талант (за повістю Степана Васильченка “Талант”) В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і...
8. Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”) Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”) “Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мірою був притаманний цій людині”, – керувався пристрасним прагненням послужити рідному народові, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя підказувало йому...
9. Твiр-опис народного звичаю. Щедрий вечiр У календарi кожного народу багато свят – урочистих днiв, присвячених видатним подiям або пам’ятi людей. У цi днi люди вiд малого до великого прикрашають вулицi, будинки, наряджаються, готують смачнi страви, грають, розважаються. Найцiкавiше у цей день – обряди, казковi чарiвнi дiйства, в яких беруть участь i дорослi, i дiти. Кожен...
10. Жага до життя (за однойменним оповiданням Джека Лондона) Нещодавно ми увiйшли до нового столiття, а разом iз ним – i до нового тисячолiття. Кожного разу такий рубiж важко давався людству, йому було нелегко звикати до нових ритмiв iсторiї, думок, почуттiв. Зараз космiчнi кораблi покоряють Всесвiт, долетiти до Америки є справою кiлькох годин. А на початку нашого, тепер уже...
11. Твiр-роздум з народознавства. Батькiвська хата Кожна людина починається зi знання свого родоводу. А її корiння закладене в батькiвськiй домiвцi, в материнськiй пiснi. Батькiвська хата – це те, що завжди згадується, сниться, що нiколи не забувається i грiє теплом спогадiв. Усiх членiв сiм’ї завжди об’єднував живильний родинний вогник. Вiд матерi до доньки передавалися старанно вишитi рушники,...
12. Твiр-роздум про лiрику Дмитра Павличка Багато прекрасних поетичних рядкiв входить до нашого життя, та не кожен з них бринить пiснею у душi. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Цi слова прекрасною, журливою нотою лунають у пiсенному набутковi українського народу. Вони, як i вся iнтимна лiрика Дмитра Павличка, сповненi особливої задушевностi, щиростi, глибоких...
13. Твiр з народознавства. Покров Пресвятої Богородицi Цей день є одним iз величних свят. Головний мотив, який спричинив встановлення свята, – видiння святого Андрiя Юродивого. Царгород, столицю Вiзантiї, облягали араби. У храмi Пресвятої Богородицi на Влахернах, де переховувалася її риза, правилася всенощна. Серед парафiян ревно молився за охорону мiста святий Андрiй Юродивий зi своїм учнем Єпiфаном. Служба...
14. Твiр-опис. Захiд сонця на морi Цього лiта я вiдпочивав у дитячому оздоровчому таборi на березi Чорного моря у м. Євпаторiї. Скiльки вражень я привiз iз цього чудового мiста! Не вистачило б цiлого зошита, щоб описати чарiвне море, гарячий цiлющий пiсок, нових друзiв, наш веселий вiдпочинок. Але одне враження було найяскравiшим. Спробую розповiсти вам про нього....
15. Твiр-опис за картиною М. Г. Дерегуса “Малий Тарас слухає кобзаря” В Українi є багато видатних художникiв. Один з них Михайло Гордiйович Дерегус, що народився 1904 р. Вiн – вiдомий живописець i графiк, народний художник. Навчався Михайло Гордiйович у Харкiвському художньому iнститутi. Свою творчiсть вiн присвятив iсторiї українського народу, героїчному минулому рiдного краю, його пiсням та думам. М. Дерегус також проiлюстрував...
16. Зимовий краєвид Завiтала! Прийшла! Довгождана вимрiяна срiбляста зима нарештi завiтала до мене. I там, де ти пройшла цiєї ночi, лягло на дерева, на землю, на почорнiлi кущi пухнасте срiбло. Доброго ранку, чарiвна зимова казко! Вийшла я ранком iз будинку на порiг та й застигла вiд подиву. Дерева в садку стояли “по колiна...
17. Хiба хто вiдає, скiлькох людей вiн скривдив за своє життя (за оповiданням Карела Чапека “Замах на життя”) Це оповiдання вiдомого чеського прозаїка, драматурга, поета, сатирика Карела Чапека належить до збiрки “Оповiдання з однiєї кишенi”, що побачила свiт 1929 року. Їх написано за враженнями журналiстсь кої практики письменника. За двадцять рокiв назбиралося багато матерiалу, за яким Чапек, як вiн сам стверджував, кожного дня мiг писати оповiдання. Нескладнi за...
18. Твiр-розповiдь. Мої друзi Кажуть, що справжнiх друзiв не може бути багато. Я вважаю, що це правильно. У мене є безлiч знайомих, проте справжнiх друзiв – лише двоє. Це мої однокласники – Iгор i Андрiй. Чому саме їх я вважаю моїми друзями? Вiдповiдь проста: менi з ними цiкаво, приємно. I, головне, вони завжди допоможуть...
19. Скорочено “Приблуда” Васильченка Головний герой новели, десятирічний безпритульний хлопчик Мишко, потрапляє до дитячого будинку. Ззовні він “марний, обiдраний, босi ноги всi в грязі”, та при цьому запевняє, що в нього є мама й тато, і живе він тут недалечко, а на запитання, чому ж він тоді голий і босий, хлопчик-сирота демонструє винахідливість, відповідаючи:...
20. Скорочено “Свекор” Васильченка Своїми сірими суворими очима, поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Як дорослий, він гукав на корову, що зібралася в шкоду, робив зауваження за столом, як хтось накришить хлібом чи розіллє борщ, стягував шапку в хаті будь-кому, забував це зробити, й показував на образи. Щось не сподобається – залазив...