Твір у публіцистичному стилі “Світ потребує милосердя”
Вмикаєш телевізор, відкриваєш газету чи інтернет-сторінку з новинами – та одразу псується настрій. Бо гарних новин там майже ніколи не знаходиш, а читаєш про нещастя, несправедливість, жорстокість, біль. І вже навіть не дивуєшся, бо якось звик до того, що так воно є. І виникає лише одне бажання – це убезпечити від цього себе. Нема коли думати про інших, та й не хочеться.
Проте десь у душі розумієш, що в сучасному світі втратила вартість доброта. Ми всі боїмося за себе та своє благополуччя. Багато хто готовий “йти по трупах”, аби у самого
Важко бути добрим, співчутливим та милосердним, коли образили, нашкодили, зрадили… Хочеться відплатити за таку жорстокість та несправедливість. Проте тим самим ми спровокуємо кривдника відчувати ту ж саму злість, і потім він відплатить нам. І це замкнуте коло.
А вихід з нього – милосердя та доброта. Усі ми чули, що “на чужому горі щастя не збудувати”, але забуваємо про те, поки життя не нагадає. І часто ми самі винні в тому, що в нас з’являються
Милосердя – не абстрактне поняття навіть, це принцип життя та поведінки, за яким ми не шкодимо іншим людям, ні з яких причин. Цього вже досить. А якщо хочемо піти далі, можна допомогти тим, хто потребує. І тоді, коли допомоги потребуватимемо ми, нам теж допоможуть. Було б прекрасно, якби саме таке замкнуте коло запанувало б у світі.