Твір роздум за афоризмом Сковороди ” З усіх утрат, втрата часу найтяжча”
Однією з найпомітніших постатей в давній літературі нашої держави є постать Григорія Сковороди. Вона все більше приваблює все нові покоління. Композитор, співак, талановитий письменник і вдумливий філософ, здавець декількох мов, Григорій Сковорода дивував своїх сучасників енциклопедичними знаннями, різнобічним талантом, відповідністю духовних стремлінь власним вчинкам. Його творчість – це надбання і української і світової культури, це світ, де можна знайти безліч цікавого і корисного для нас.
Поезія Сковороди оптимістична, та життєстверджуюча.
Сковорода брав окремі мотиви з фольклорних творів і підпорядковував їх до власного задуму, поєднував зі своїми думками. Тому цей матеріал звучав по новому, набував нового ідейного значення. Не обминув
Яких би моральних цінностей ви не дотримувалися, ставлячи на перше місце в житті чи то матеріальні надбання чи духовне збагачення, Сковорода у своїх афоризмах підкреслює : не можна втрачати намарне час, треба вміти його шанувати. Хіба мало часу ми витрачаємо даремно? Час завжди крокує в перед і нікому не під силу його зупинити. Навіть смерть не має такої сили. Рано чи пізно все закінчує своє існування, та тільки один час не має ні ліку ні спину.
Немало відомих в українській літературі постатей закликають людей не витрачати час в нікуди, на непотрібні справи. Я. Дмитренко, В. Сосюра, І. Франко у багатьох творах великого значення придають раціональному використанню кожної хвилини життя. ” Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!” – закликає Сосюра.
Погляньмо на людей старшого віку. Вони завжди молоді, душа їхня радіє кожному новому дню. Вони зробили у своєму житті так багато добрих та корисних справ, що не переказати і за цілий день. Ніхто із старших не жалкує за втраченим часом, бо використали його не даремно. В українському фольклорі є приказка: “Якщо хоч на годину спізнешся – то за цілий рік не наздоженеш.