Твір-роздум “Вчитися ніколи не пізно”

Давньогрецький мудрець Сократ казав: “Я знаю, що я нічого не знаю”. Абсурдні на перший погляд слова приховують глибокий зміст. Сенс цього висловлення дуже простий: чим більше людина знає, тим меншими їй здаються власні знання. Як це пояснити?

І з цим твердженням легко погодитися, якщо уважно придивитися до самого себе. Порівняти хоча б коло своїх інтересів та об’єм знань у дитинстві та кілька років по тому. Результатом моїх власних спостережень є той факт, що наразі я знаю більше порівняно із дитячим садочком, наприклад. Але водночас

сьогодні переді мною таке широке поле наук та вимог, що тільки-но я пізнаю щось нове, я одразу бачу більше й більше незвіданих джерел знань.

Цей процес навчання можна порівняти із дряпанням на гору. Чим вище ти піднімаєшся, тим ширшим стає твій горизонт знань. І тим більше недосяжного для себе ти бачиш. Адже за черговою скелею на тебе чекає новий краєвид, новий ракурс. Відтак, діставшись певної вершини, не треба зупинятися. Вчитися варто усе життя.

Звичайно, діти краще за дорослих вбирають нові знання. Однак численні приклади доводять, що в будь-якому віці можна братися до нового. Наприклад, моя бабуся

через війну не змогла закінчити школу. І як тільки отримала змогу знову вчитися, то з жадністю взялася здобувати собі освіту. Незважаючи на вік, вона з відзнакою закінчила школу, а згодом ще й університет.

Тож, вік не головне у навчанні. Головне – це бажання працювати над собою та жага до знань.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Твір-роздум “Вчитися ніколи не пізно”