Твір по повісті Гоголя “Шинель”
Повість Гоголя “Шинель” належить до циклу добутків за назвою “Петербурзькі повісті”. Цей цикл є новим кроком у розвитку російського реалізму. Продовжуючи тему “маленької людини”, підняту Пушкіним в “Станційному доглядачі”, Гоголь описує трагічну долю бедних, забитих людей. Разом з тим у їхньому житті він знаходить багато поетичного. Повести петербурзького циклу пронизані гуманізмом, живим співчуттям письменника до маленького скривдженим людям. Доля кожного з них – це або смішна, хоча й невесела, комедія, або важка
Повість “Шинель” – самий значний добуток петербурзького циклу. Сюжет повести виник з канцелярського анекдоту про чиновника, що загубив на полюванні рушниця, придбана невтомними працями й позбавленнями
Гоголь оповідає про долю Акакия Акакиевича Башмачкина – маленького чиновника одного з петербурзьких департаментів. Все життя Акакия Акакиевича – предмет постійних принижень і глузувань. Необхідність
Однак зображений Гоголем Акакий Акакиевич у моральному відношенні зовсім не незначна істота. Його людяність проявляється в доброзичливому розташуванні до людей, у працьовитості, у свідомості службового боргу. Не він винний у тім, що праця його марний, а бюрократична машина того часу. Гоголь не сміється над своїм героєм, а викликає до нього жаль як до знедоленої й приниженої людини. У цьому зміст образа парубка, проникнувшегося жалістю до Башмачкину: “И довго потім, серед самих веселих мінут, представлявся йому низенький чиновник з лисинкой на чолі, зі своїми проникаючими словами: “Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?” – і в цих проникаючих словах дзенькали інші слова: “Я брат твій””.
Шинель зшита. Із цієї мінути в повісті переплітаються фантастика й реальність, вимисел і дійсність, а в житті Баш-Мачкина наступає трагічний момент. Вертаючись уночі додому, Акакий Акакиевич піддався нападу грабіжників, які зняли з його шинель. “На інший день він з’явився весь блідий і в старому капоті своєму, котрий зробився ще плачевнее”. Баш-Мачкин у пошуках правди ходить по всіх інстанціях: у поліцію, до “значної особи”, але нікому немає справи до трагедії самотнього “маленької людини”. Горі героя так велико, що він умирає. Але на службі навіть не помітили етого. “Зникло й зникла істота, ніким не захищене, нікому не дороге, ні для кого не цікаве… але для якого все-таки таки, хоча перед самим кінцем життя, мигнув світлий гість у вигляді шинелі, що пожвавив на мить бідне життя”.
Зате в житті містечка зі смертю Башмачкина почалося діятися негарне: уночі на вулицях з’являється примара, що знімає з жителів шинелі. Один раз ця примара зірвала шинель із “значної особи”, налякавши його тим самим так, що той “навіть став побоюватися щодо якого-небудь хворобливого припадку”. Після цього випадку “значна особа” стало краще ставитися клюдям.
В “Шинелі” Гоголя показані негативні риси кріпосницького режиму, бюрократична тяганина того часу, де немає місця звичайній людині. Гоголь створив жанр російської соціальної повісті, з характерним для неї зображенням суспільних контрастів. Автор підкреслив і загострив істотні риси життя в самому звичайному. Бєлінський оголосив Гоголя самим яскравим представником реалістичного напрямку в російській літературі, що не видумує життя, не ідеалізує її, а відтворює такий, яка вона є.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)