Твір-опис “Гірський пейзаж” або “Гірська казка”
Уявіть собі, що ви стоїте на полонині у весняну пору. Весна в горах – найдивовижніша пока року. Скрізь розстеляється килим з барвистих квітів, зеленої трави та моху. Поруч з ним сусідять великі камені, неживі площини, засипані уламками скель.
Пройшовши всього лише кілька кроків, можна зустріти цілий замет мокрого снігу. Лежить він собі спокійно серед квітів, і розтане ще не скоро. Таке можна побачити тільки в горах..
Зі схилу гори можна охопити поглядом величезний простір. Це схили сусідніх гір, зарослі лісами, долина далеко внизу, гострі
А он далеко-далеко синіє маленьке гірське озерце. Навколо нього неначе біле намисто – це цвітуть рододендрони, дивовижні квіти. Їх можна зустріти тільки в горах, і більше ніде.
Загалом гірські квіти невеликі, але різних забарвлень та форм. Це зірочки, дзвіночки, трубочки, круглі “сонечка” та інші форми. Якщо спуститися в долину, то там не знайти й половини цього квіткового багатства.
А зверху з шумом та гуркітом мчить потік гірської річки. Вода в річці крижана! Вона така піниста, що здається
Потік з великими труднощами пробиває собі шлях серед каміння. Ці камені можна помітити, вони визирають з води. За довгі роки річка вже відполірувати їх, і вони стали рівними, як поверхня дзеркала. Не варто й пробувати плисти цією небезпечною річкою у човні.