Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Твір: Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу

Твір: Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу

Багато є чудес на землі, якими пишаються народи – адже це їх історія і культура. І на нашій українській землі є справжнє диво – Софія Київська. Розкинулася вона посеред Києва і дивиться на нашу країну своїми здивованими “очима”. Цей собор нагадує нам, що були на нашій землі таланти, здатні своїми руками та багатющою фантазією створити чудову споруду, що стоятиме століттями як пам’ять, як символ духовного надбання українського народу. Жив на землі талановитий майстер Сивоок – так назвав свого героя Павло Загребельний. Така людина

була справді, яка встигла спорудити за своє життя величний собор. Була, хоч і забулося її ім’я, хоч і стерла його історія. Не міг же це зробити Ярослав Мудрий своїми руками? Ніби на підкріплення звоїх думок щодо образу майстра Сивоока автор шаходить вірш Б. Брехта і ставить його епіграфом ш свого твору:

Хто звів семибрамні Фіви? В книгах стоять імена королів. А хіба королі лупали скелі Й тягали каміння?

Щось близько тридцяти років йшов Сивоок до створення унікального храму шляхами поневірянь і незгод. Але в той же час гартувався його характер, росло відчуття краси, різнобарвності світу. Спочатку пуща,

де він жив з дідом Родимом. подарувала йому різномаїття світу. Потім зустрілася йому тітка Звенислава в Радогості, яка відкрила таємницю барв. Саме ця тітка сказала, що в Сивоока “між оком і рукою є те, чого нема ні в кого з людей, а саме цим і визначається той, що може вичарувати з небуття новий світ богів і візерунків”. Так, у Сивоока був величезний талант, який він черпав з народних коренів, бо сам був з простих людей. Багато він мандрував у своєму житті. Довелося побувати і ченцем у болгарському монастирі; був і полоненим, і потрапив до Візантії, де працював у константинопольського майстра Агапіта оздоблювачем і будівником храмів. А згодом потрапив до Києва, який давно вже чекав його дива.

“Що є мистецтво? – роздумував Сивоок.- Це могутній голос народу, що лунає з уст вибраних умільців. Я – сопілка в устах свого народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені”. Сивоок творив. Диво творіння зросло спочатку десь у середині його душі. А він збирав і збирав барви, кольори, змішував фарби трав і моря, неба і землі. щоб оживити навіть камінь, щоб сталося “чудо”. І собор ріс як символ краси рідної Батьківщини, ріс, щоб стати пам’ятником народові, його величі і духовної краси. Сивоокові здавалося, що він сам перевтілюється в собор, “зникаючи непомітно, поступово, неуникно”. Спостерігаючи за тим, як з небуття з’являється диво, Ярослав Мудрий зробить відкриття: богомаз цього храму схожий на свою землю. Адже у кожній фресці, мозаїці передана її краса, її безмежність і талант. А це невмируще. Хоч і гине Сивоок, проте залишається жити пам’ять про нього, втілена у величній споруді – Софії Київській.

Естафету талановитості, безмежної любові до рідної землі та мистецтва приймають від Сивоока батько й син Отави, що живуть вже у XX столітті. Проте час невладний над духовними надбаннями народу. Гордій Отава перший висловив гіпотезу про існування талановитого майстра Совоока. Довести її взявся його син Борис. Ці люди ладні пожертвувати своїм життям заради збереження культурних цінностей. Гордій Отава зміг вберегти фрески Софії від вивезення до Німеччини, проте сам він гине. Але залишився його син, гідний продовжувач батьківських традицій. А можливо, ще й Сивооковсь-ких? Борис Отава вступає в ідеологічний двобій з псевдовченим Вассеркампфом у Західній Німеччині і – виходить переможцем. Життя продовжується, і продовжує жити величний собор Софії Київської.

Все може знищити час: людину, речі, кохання і ненависть. Навіть непохитні скелі, що, здавалося б, стоятимуть вічно. Навіть стрімкі річки, які віками чарують погляд. Але не можна знищити пам’ять, історію, не можна знищити талант і такі його вит^ вори, як Софія Київська. Адже собор цей, на мій погляд, не просто велична споруда, виготовлена за ескізами архітекторів. Це – символ духовного надбання українського народу. І я гадаю, стоятиме храм вічно, як пам’ять історії, як пам’ять про тих прекрасних людей, що збудували це диво. І можливо, що “через багато віків, коли зазвучать для когось оці старі барви, оживе тоді в них, може, і погляд, і серце Сивоокове, мов у променях сонцетвору…”

Зрозуміли, які бувають на світі дива? А знаєте, що кохання – це теж диво?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу Павло Загребельний – відомий український письменник, автор багатьох творів про наших сучасників. Але особливе місце посідають в його творчості історичні романи. Один із найвідоміших – роман “Диво”, над яким автор працював десять років, маючи на меті “показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, залишений нам історією, існує не самодостатньо”....
  2. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії...
  3. Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу Чудеса народжуються не часто. Вони виникають не зненацька, а народжуються десь у глибинах людської душі, щоб в один день або рік з’явитися, виникнути посередині площі, глянувши на мир широко розкритими очами. От воно, чудо! Виросло таке “чудо” посередині міста Києва ще в XI сторіччі, але “росло” воно багато років у...
  4. “Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу”(за романом Павла Загребельного “Диво”) Роман Павла Загребельного “Диво” є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” і “Смерть у Києві”. Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних...
  5. Твір Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного Диво) Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі...
  6. Обpаз Софії Київської символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, як його мудpість і сила, талант і...
  7. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
  8. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
  9. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Понад тридцять років ішов Сивоок гірким шляхом до пізнання майстерності. Він відкрив для себе найголовніше: “Що є мистецтво?” Це могутній голос народу, що лунає з уст умільців. “Я – сопілка в устах мого народу”, – говорить Сивоок. Довгі поневіряння у візантійському полоні завершилися для Сивоока усвідомленням протиріч між бідними і...
  10. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу У всі часи людина жадала дива. І чим, як не дивом, є Софія Київська, втілення духовної величі нашого народу. Стоїть вона, належачи як XI століттю, такою ж мірою і XXI – надзвичайне, вічне диво, символ мудрості й сили, таланту й слави. Величний образ собору, цього надзвичайного дива, “що ніколи не...
  11. Образ Софії Київської в романі П. Загребельного “Чудо” Екзаменаційні добутки по українській літературі. З раннього дитинства, подорожуючи історичними місцями української землі, ми захоплюємося архітектурними спорудженнями, фресками, картинами й завжди в нас виникає безліч питань: хто створив ці шедеври? Як збереглися вони, створені багато сторіч назад, до наших днів? Відповідь на деяких з таких питань дав видатний український письменник...
  12. Твір-роздум:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво””! Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара Ситника...
  13. Софія Київська – символ незнищенності людського духу (за романом “Диво”) Майже тисячу років стоїть у Києві, пройшовши крізь усі лихоліття, Софійський собор і чарує своєю неповторною красою. Саме це архітектурне диво надихнуло українського письменника Павла Загребельного створити роман і в ньому спробувати осмислити проблеми історичної пам’яті, морально – етичний досвід минулого. Роман починається словами Бертольда Брехта, що звеличують безіменних народних...
  14. Твір на тему:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво”” 2 варіанти! 1) Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара...
  15. Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і...
  16. Образ Сивоока в романі “Диво” З творів Павла Загребельного ми дізнаємося про те, що було у сивій давнині, і те, що трапляється сьогодні. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди: Київську Русь, другу світову війну і сучасність… …Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка дуже близька до народу, бо з’явився він у Києві з глибин...
  17. Журавель – символ народу (твір – міркування) Журавель – розумний і завбачливий птах. Є безліч легенд і казок про цього птаха. Наприклад, є відома Легенда про походження журавлья з людини. Бог перетворив людину в цього птаха за неслухняність, коли він заглянув без його дозволу в мішок з різними зміями. От змії звідти й вилізли. Отож болотний птах...
  18. Собор – символ вічної слави й душі народу Найвищими крапками на землі були колись стародавні храми. Із золотими куполами, з дірявими покрівлями, із прогнилими підмостками. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому й зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їх вічної німої музики й...
  19. Зв’язок релігії та естетики в романі П. Загребельного “Диво” Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір...
  20. Собор як символ духовної краси людей. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор” Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання,...
Твір: Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу
«
»