Твір на вільну тему: Чому я люблю Батьківщину
Росія. При згадуванні цього слова перед моїми очами встає всьому найважливішому, найкрасивішому, найдорожчому серцю: прекрасна Природа, самобутні міста – перлини й, звичайно, люди – наша гордість, люди, чиї справи й подвиги прославили Росію, піднесли її ближче до неба, ближче до Бога, ближче до всього самого чудовому й світлому. Від місць, пов’язаних з ними, віє добротою, сердечністю, натхненністю, чимсь істинно росіянином. І часом виникає непереборне бажання побачити наші рідні, неповторні краси, стикнутися з луб’яний бревенчатой
Звичайно ж подорож по Росії починається зі стародавньої Москви, з її серця –
Москва як самотня красуня, зліплена з пороху:
Смола й дерево, цегла й мідь
Спорудилися містом прекрасним
Свята золотоглава Москва – вона, як символ забутої патріархальної Русі. Величезне число древніх храмів прикрашає її й без того прекрасна особа. А передзвін знаменитих московських дзвонів, що лунає із дзвіниць церков, просто вражає своєю чистотою й мелодійністю. Дзвона розмовляють між собою:
И міддю перегукнулися в ночі
Дзвона Великого Івана.
Дух стародавнього міста пронизує тебе, залишається з тобою. Світовідчування зовсім змінюється, стає більше піднесеним, більше чуйним до прекрасного. Древні міста, як казкові образи білих кораблів, вимальовуються на мальовничих височинах безбережного океану рідних полів і лісів
Володимир. З ім’ям цього міста зв’язані враження про оригінальну архітектуру російських церков. Перлина Володимира й всієї Росії – це Дмитриевский собор, самий витончений із всіх суздальських храмів. Єдиною його прикрасою служать численні орнаменти у вигляді людських фігурок, фантастичних звірів, Рослин. Стіни храму поцятковані рельєфними візерунками. Цей найцінніший пам’ятник давньоруської архітектури, сіючи сонячним світлом, залучає до себе своєю неповторністю численних туристів, У тіні Успенського собору Дмитриевский собор походить на дитину, прекрасної своєю природною красою. Ансамбль із двох соборів, розташовуючись на стрімчастому пагорбі, піднімається над всім містом. Складається таке враження, що от-от собори злетять угору – настільки витончен, легкими й ніжними створили їхні зодчі. Залишаючи Владимир, не можеш довго відірватися від стекол автобуса, дивлячись на свідків, що віддаляються, колишньої величі. Поїздка в автобусі від пам’ятника до пам’ятника – теж подорож, подорож по безкрайніх просторах, нескінченним дорогам. Скільки чудесного й невідомого зосереджено в доріг: села, люди, міста. Все це повільно пропливає за вікном, незнайом і дороге, залишаючи смутні спогади. Але найбільше вражають природа й храми, що розкинулися уздовж доріг. На багато кілометрів тягнуться ліси, діброви, поля, ріки й озера. І від самого далекого місця віє батьківщиною. Неповторною картиною пропливають березові гаї. Російська береза – витончен і ніжна – будить у серце найкращі якості. Береза – “добре” дерево, дерево непокірливої й гордої Русі:
Її до землі згинає злива, Майже нагую, а вона Рвонеться, гляне мовчазно – И дощ угамує у вікна. Але, тонку, її ламаючи, Із сили виб’ється… Вона, Видать, характером пряма, Комусь третьому вірна
Береза – дерево російської жінки, дерево нашого народу, доброю, гарного душею й тілом:
Берези чекають. Їхній аркуш
Напівпрозорий
Соромливо вабить і тягне погляд
Вони тремтять. Так діві молодої
И радісний і далекий її убір
Гаю починають рідіти, переміняються чагарником, і от на узліссі лісу виникає поселення – біле місто, що потопає в “напівпрозорому листі беріз” – Ростов Великий – місто-казка, місто-легенда. Він не схожий ні на яке інше місто. Ростовський кремль не піддається ніякому опису. Освітлений сонцем, відбиваючись в озері Неро, кремль схожий на казкове підводне місто. Ростовська дзвіниця – дуже граціозне спорудження. Вона просто зачаровує висотою й формами, розмірами й кількістю дзвонів. Ростовський ансамбль настільки унікальний, древен, гарний, естествен, що, дивлячись на ворота, здається, що через пару мінут здасться князь із княгинею й князівською дружиною. Від цього містечка з його монастирями, церквами, бревенчатыми хатами залишаються самі райдужні спогади. День у день мені постійно хочеться опинитися в цій чуді-казці
И от знову автобус, дорога, розлуки й зустрічі. Приходять і йдуть Ярославль, Тула, Смоленськ, Твер, Суздаль, Коломна, Клин, Александров, Боголюбов, Чехов, Кусково, Остафьево, Бородіно, Калуга, Серпухов. Кожне місто чимсь знаменитий, чудовий. Від кожного залишається щось особливе, що складається в одне ціле – те, що ми називаємо Руссю
Простори Росії безкрайні. Подорожувати по ній можна все життя, щораз відкриваючи в знайомих місцях щось нове. Російські міста такі всі різні й такі однакові. Загальне в них – це дух. А в наше аморальне божевільне століття хочеться перейнятися цим духом, хочеться билинного спокою. І, відвідуючи стародавні місця, кращати, добріше, прилучатися до багатовікової національної культури народу виникає велике бажання
(1 votes, average: 5.00 out of 5)