Твір на тему “Розвиток персько-таджицької поезії”
Таджицько-перська мініатюра, поезія, рукопис, проза розвивалися протягом багатьох століть. Найбільш прославлений період її розвитку припадає на час становлення феодального суспільства, якому передували завоювання Ірану і Середньої Азії арабами, а також подальша ісламізація цих народів. Ця ідеологічна основа була загальною для ряду народів і територій, що й зумовило спільність розвитку таджицько-перської культури в цілому.
Арабська експансія ( 635 рік – кінець 20-х років) справила дуже великий вплив на долі народів Персії та Середньої
Минуло багато часу до настання відродження культури, яке почалося на новій основі і проходило в нових умовах. Формування і розвиток нової літературної мови – форсі (таджицько-перської) припадає на 9-10 століття. Основоположник таджицької літератури, геніальний поет Рудакі удосконалив мову, саме він вперше використав її у світській поезії, саме він заклав основи цілого ряду літературних жанрів.
З цього
Наприкінці 10-го століття Фірдоусі створює нині відому у всьому світі героїчну епопею “Шахнаме”, яка перевершує за обсягом всі існуючі нині твори. 11-е століття ознаменувалоя виникненням такого жанру поезії, як романтичний епос. В той час з’являється ряд поем, які були написані Унсурі, Айюкі, Гунгурі в цьому стилі, але вінцем краси і закінченості стала “Хамса” (“П’ятерика”) Нізамі, яку він створив у 12-му столітті.
У 13-му столітті на світ з’являються “Гулістан” і “Бустан” Сааді, в 14-му столітті – твори продовжувачів традицій романічного епосу – Аміра Хусрава Діхлаві і Хаджи Кірмані, Камала Ходжанді і майстра газелі Хафіза. 15 – е століття всі жанри попередньої літератури захопила і підсумувала поезія саме цих авторів.
Персько-таджицька проза і поезія розвивалася на достатньо великій території, поширюючись по ній завдяки мандрівним поетам і вченим, звичайним мандрівникам, купцям і пересиланням ілюстрованих мініатюрами рукописів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)