Твір на тему – Осмислення сутності людського буття в повісті О. Кобилянської “Земля”
Проблема “людина і земля” була однією з центральних у художній літературі XIX-XX ст.
Повість О. Кобилянської “Земля” – психологічна драма про владу землі над людиною. Складні випробування моральним вибором підготувала доля Марійці та Івоніці. Для Івоніки головне – земля, праця, честь, земля набирає щоразу більшої влади на ним, над його помислами. Однак Федорчук не зламався, домагався всього тяжкою працею, земля стала для нього живою істотою, змістом життя, а тому такою страшною була його трагедія, розчарування в землі.
Марія
Нв відміну від батька, Михайло не прагне розширення господарства, у нього немає сильних власницьких інстинктів – тільки глибока любов до землі, з якої він живився, а еще – кохання до бідної наймички Анни.
Натомість Савою керує бажання мати землю за будь-яку ціну: можна пролити кров, навіть невинної людини, навіть рідної. Рахіра якраз до пари Саві, адже вона така ж сама. Душа Савина запливла лінощами, дихала неприязню, а то й злобою
Страшна ненависть до Сави залягла в душі Анни після вбивства її коханого, але не спустошила її. Петро та Анна по-своєму хочуть відговорити сина від зла, бо їхній обмежений селянським побутом життєвий досвід не дозволяє побачити глибинні витоки місцевої драми, адже земля потребує саме таких, як Михайло, – працьовитих, чесних. І тоді не людина для землі, а земля – для людини. Боятися треба не приватної власності, а духовної злиденності, морального звиродіння.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)