Твiр на тему: Фауст, символiчный образ людства
Фауст. Символічний образ людства
Образ головного героя трагедії Гете має давнє походження. Легенда про геніального доктора Фауста, якого не лякало ані пекло, ані небо, виникла ще в епоху Середньовіччя, коли людина перебувала під тиском релігійних догматів, але вже відчувала свій потенціал. Однак Фауст Гете – це вже не алхімік Середньовіччя, це митець епохи Відродження і водночас уособлення всього людства. Це підсумок історії цивілізації, котра пройшла немислимо довгий шлях від первісного існування до всесильноі могутності земного
Називаючи Фауста символом людства, треба пам’ятати, що він уособлює, з одного боку, найкращі риси та здібності, які є в кожному з нас, а з іншого – може виступати носієм первісного зла, невід’ємного від нашої недосконалої природи. Фауст, безумовно, геній – насамперед тим, що знаходиться у вічному безперервному пошуку. Йому мало тих вражаючих знань, що він вже має, він прагне осягнути неосяжне – розкрити таємниці всесвіту, життя та смерті, розрішити споконвічну загадку світобудови, проникнути в суть безсмертної душі людини. Недарма Бог хизується Фаустом перед Мефістофелем як виправданням
Фауст – впливовий вчений, поважна особа, відомий лікар. Його обожнюють люди, боготворять учні та послідовники. Але цього недостатньо: йому потрібно визначити місце людини у всесвіті, він переймається пошуком істини, страждає за ідеалом та відчуває себе зовсім самотнім. Як і кожен з нас, Фауст втілює в собі дві протилежні сутності: божественну всемогутність, яка поєднується з палкими поривами душі, та земну слабкість, замішану на егоїзмі та “низьких” портебах. Він вимагає “зірок у неба та насолоди у землі”. Оця роздвоєність визначає його самотність, постійну невдоволеність, жагу знань, нескінченні сумніви та вічний пошук. Доведений до розпачу геній ладен заподіяти собі смерть, але замість того укладає угоду з Мефістофелем, який обіцяє йому мить повного щастя в обмін на безсмертну душу.
Прагнення щастя – хіба це не притаманне людству? Хіба не заради щастя відбувалися війни, робилися значні відкриття, створювалися шедеври? Хіба це не є сенсом нашого існування? Але в чому воно полягає, що здатне задовольнити неспокійну натуру Фауста, його бентежний геніальний дух? Ані гроші, ані влада, ані насолода, ані молодість, ані чисте кохання, навіть володіння естетичним ідеалом в образі Прекрасної Єлени недостатньо для цього. І тільки будівництво греблі на безплідному острові, об’єднання в праці заради загального майбутнього може зробити Фауста щасливим та змусити викрикнути: “Зупинись, мить!”. І відкриття цієї істини є найбільше надбання видатного поета та гуманіста-філософа Гете.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)