Загальна характеристика лицарської поезії. Характеризується розвитком нових жанрів, найбільше – особливостями світосприйняття та мислення. Лицарське життя поетизується: поетизуються і військові походи, і – особливо – лицарські Кохання до Чарівної Дами (так лицарі називають свою кохану). Мотив служіння проходить крізь більшість творів лицарської поезії. Часто трапляються й картини природи, але вони не бувають центральним образом вірша.)
Джауфре Рюдель. Найяскравіший представник любовної лірики. Зобразив образ коханої, що живе
далеко. За нею тужить ліричний герой| він не має змоги її бачити, носить її образ у своєму серці. Найчастіші у жанрі канцони. Канцона виникає як особливий жанр пісні лицарське кохання, у канцоні обов’язкове оригінальне чергування рим кожному новому творі, остання строфа коротша за інші та містить пряме звертання до тієї, кому присвячена канцона. Вершина розвитку жанру канцони – творчість Петрарки. Більшість творів Рюделя присвяченії темі кохання, яке постає почуттям високим, духовним, піднесеним. В творах Рюделя найповніше розкривається образ Чарівної Дами.
Бертран де Борн. Більшу частину Творчості
цього поета складає військова лірика, так звана “службова пісня”, сирвент, або сирвентес. Така лірика закликала лицарство до участі у військових діях, мужності, адже воювати для середньовічного лицаря було ганебно. Крім того, Війна – чи не єдиним способом заслужити собі землю та майно. Важливо, що Борн пише не тільки військову лірику, а й сатиричні Твори, саме з творів пізніше утворюється жанр памфлету. У своїх сатирах де Бори висміює більшість тогочасних феодалів. Любовна тема у ліриці Бертран. і де Борна розкрита меншою мірою.
