Твір – лист і твір-міркування
Привіт, Володя! ( твір-лист). Нарешті одержав від тебе лист і довідався, як ти проводиш канікули. Я теж багато читаю. Востаннє я прочитав те оповідання, що ти мені радив, – “Рыцарь вася” Б. Васильєва. Ти просиш написати, чи сподобався він мені, Не те слово! Він захопив і вразив мене. Мені здається, що це оповідання про те, що навіть самий звичайний хлопчик може бути лицарем. Для цього йому не потрібно славетне ім’я й дзвінка збруя. У Васі є саме головне – доброта, шляхетність і безкорисливість. Знаєш, я вже кілька днів ходжу під враженням
Здраствуй, Ілля! ( твір-лист). Учора одержав твій лист і прочитав, що ти вважаєш заняття спортом марною витратою часу. Я не тільки не згодний з тобою,, але й не розумію тебе. Як можна жити без спорту! Я не представляю людину, що жодного разу не ставала на лижі, не ковзався або не грав у футбол. Спорт – це приголомшлива річ. Він допомагає бути веселим, бадьорим і життєрадісним, Яке величезне задоволення я одержую від лижної прогулянки або гри
Помічники із шостого “Б” ( твір-міркування). Шестикласники нашої школи взяли шефство над ветеранами Великої Вітчизняної війни. Ці пристарілі воїни давно минулих боїв у цей час особливо мають потребу в турботі й опіці. Колись вони були молоді, повні сил і мужньо захищали нашу батьківщину від жорстокого ворога – фашизму. Зараз це безпомічні, хворі люди, які вимагають особливої уваги. Наші хлопчики допомагають їм управлятися по господарству, щось відремонтувати, сходити за покупками в магазин або викликати лікаря. Дівчинки наводять порядок у будинку, миють посуд, читають уголос газети й книжки. Старенькі ветерани дуже вдячні за турботу й дружбу. Вони розповідають цікаві історії про військовий і післявоєнний час, показують фотографії й нагороди. У святкові дні школярі влаштовують для них концерти художньої самодіяльності. Вони танцюють, співають, декламують вірші й готовлять спектаклі. Потрібну роботу проводять наші хлопці. Всім треба з них брати приклад, проявляючи милосердя й співчуття до тих, хто найбільше в цьому бідує.
Кращі друзі ( твір-міркування). Максим і Павло – кращі друзі. Всі хлопці в класі навіть небагато заздрять ім. Вони ніколи не розлучаються: разом вертаються додому зі школи, готовлять уроки й відпочивають. Один раз, коли Максим не зміг вирішити під час самостійної роботи завдання, Павло не дав йому списати. Хлопчики на зміні посварилися. Усе в класі були здивовані: невже дружба закінчилася!? Павлик дуже переживав, адже він хотів як краще, щоб Максим сам зрозумів, як потрібно вирішувати такі завдання. Увечері він зайшов до друга, що через образу не хотів його навіть бачити. Хлопці довго розмовляли, а потім ціла година сиділи над підручником і вирішували подібні завдання. Наступного дня під час контрольної роботи з математики Максим сам виконав всі завдання. Весь клас полегшено зітхнули: друзі помирилися. Максим і Павло всім показали, що теперішній друг – не той, хто дає списати, а той, хто піклується про тебе, намагається допомогти.
Юні майстри – продовжувачі славних традицій ( твір-міркування). Торік у нашій школі організували кружок різьблення по дереву. Хлопці, які займаються в ньому, опановують цією майстерністю й знайомляться із традиціями прикладного мистецтва. Здавна виробу з дерева високо цінувалися в усьому світі. Особливою популярністю користувалися декоративні дерев’яні ложки, тарілки, скриньки й інші твори мистецтва. Народні вмільці у своїх роботах зуміли відбити все багатство й своєрідність національної культури. Хлопці старанно вивчають на заняттях спеціальну літературу, уважно розглядають репродукції в журналах, а також відвідують музеї й виставки. А потім пробують зробити щось своє, зовсім нове, несхоже на те, що було раніше. Багато своїх робіт юні вмільці подарували вихованцям дитячого будинку. Корисною справою займаються хлопці. Вони вчаться поважати рідну культуру й любити свої джерела. Тільки при такому відношенні до національних традицій і досягнень наша батьківщина буде процвітати.
Моя улюблена пісня ( твір-міркування). У нашій сім’ї дуже люблять співати пісні й із задоволенням слухають як сучасну, так і класичну музику. Просто неможливо уявити собі наше життя без пісень. Щодня ми чуємо їх по радіо, телевізору, з вікон будинків і на концертах. Я довго думав, яку з пісень назвати самої улюбленої? Напевно, це пісні “Ти чуєш, море?” на вірші чудового поета Михайла Пляцков-Ского. Вона знайома мені дуже давно, перший раз я почув її в дитячому садку, неї співала наша вихователька. Потім, коли я пішов у школу, ми співали її із хлопцями на уроках музики. Ця пісня дуже романтичная, спокійна й тривожна, вона зачарувала мене своєю красою й мелодійністю. Коли я чую її, то закриваю ока й бачу нескінченну морську гладь, величезний білосніжний корабель і чую лементи чайок. Якщо мені смутно, я завжди наспівую її, і на душі відразу стає спокійно. Мені здається, що ця пісня буде із мною все життя й допоможе здійснити мою заповітну мрію – стати капітаном далекого плавання.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)