Трансформація біблійної історії Мойсея в однойменній поемі Івана Франка
Поема “Мойсей” – вершинний твір І. Франка, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя і народу в процесі наполегливого шукання “обітованої землі”, про могутні сили мас, здатних висунути із свого середовища в процесі визвольного руху проводирів, що приведуть до перемоги. Це притчево-алегоричне осмислення історичної долі українського народу, трагічних шляхів його духовного розвитку. У трактуванні образу Мойсея І. Франко неперевершений у світовій
За свідченнями доньки І. Франка Ганни Франко-Ключко, поштовхом до написання поеми стали емоційні переживання від споглядання статуї Мойсея Мікеланджело біля гробниці папи Юлія II у церкві Сан П’єтро ін Віколі у Римі під час поїздки до Італії: “Тато з поїздки привіз альбом з малюнками визначних малярів і інші пам’ятки, а також образ статуї Мойсея. Цей образ зараз же повісив у себе в спальні над ліжком”.
За основу поеми І. Франко обирає біблійну легенду про єврейського пророка Мойсея (Друга книга Мойсеєва: Вихід), що підтверджує таким словами: “Моя поема основана майже на біблійних
Біблійна історія Мойсея: народження в рабстві і піднесення до перебування в царському палаці; Мойсей – вбивця і вигнанець; Мойсей – пастух, що отримує Боже одкровення; Мойсей – лідер народу, що змушує його змінити родючу єгипетську землю на пустелю, але це водночас і дорога ціна за зміну рабства на волю; Мойсей – невизнаний пророк, від якого відрікається народ, за сорокалітні блукання пустелею між Єгиптом і Палестиною – невичерпне джерело тем та ідей для мистецтва.
Та події у житті біблійного героя найменше цікавлять Франка. Ідучи за біблійною легендою, він не подає біографії Мойсея в хронологічній послідовності. Як відомо, біблійна історія детально в кількох книгах викладає “життєпис” Мойсея від його народження до смерті. Франко бере тільки один епізод, обмежує сюжет твору найбільш трагічним моментом життя Мойсея, коли народ відвернувся від свого пророка і прогнав його. На цій основі будується глибоко психологічна і емоційна драма.
Зазначаючи, що поема “Мойсей” майже вся основана на біблійних темах, І. Франко підкреслює, що основною темою він обрав смерть Мойсея, як пророка, не признаного своїм народом. У передмові до другого видання поеми він пише: “Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданню”.
Посутньо Франко розходиться з біблійним текстом у питанні мотивації смерті пророка. У Старозавітнім П’ятикнижжі смерть Мойсея, як і його брата Аарона, – це результат кари Божої, що спіткала весь ізраїльський народ. За велінням розгніваного Бога, всі ті, хто нарікав на нього, помруть у Синайській пустелі. Нікому із старшого покоління єврейського племені не доведеться перейти через Йордан, вступити на землю, що тече молоком і медом. На Мойсея і Аарона Бог також накладає покарання “за те, що ви споневірилися були мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів” (5 М. 32. 51). Гнів Божий не оминув Мойсея. Йому було дозволено побачити землю обітовану, але заборонено ввійти в неї. “Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон…” (5 М. 32. 49-50).
Франко дещо інакше трактує смерть пророка: ця картина у нього винесена поза межі сюжету твору. Перед нами лише постають збіднілі іудеї, що були позбавлені найдорожчого: Ні, нема! І було та “нема”, Мов жах смерті холодний.
Чули всі: щезло те, без чого Жить ніхто з них не годний. Сам поет зазначав: “У моїй поемі смерть Мойсея на вершині горя в обличчі Бога мотивована тим, що його відіпхнув його власний народ, зневірений 40-літ-нім блуканням і сумним станом обіцяного краю, який треба було тяжкими зусиллями здобувати в багаточисельних ханаанських племен”.
Так, відбувається предметно-побутова, національна та історична актуалізація як місця і часу дії, так і самого персонажа, що дає нам підстави зробити висновок про паралельність історичних доль єврейського й українського народів, помічену Франком і відображену в аналізованій поемі. Отож, І. Франко вільно використовує біблійний текст, зміщуючи ідейні акценти.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)