Трагедія роду половців (за романом “Вершники”)

Кривавою хвилею прокотилась громадянська війна по Україні. Брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу: таким шаленим був вихор громадянської війни. Адже точилася вона на Україні з особливою силою: білі, червоні, петлюрівці і махновці – усі. боролись один проти одного, і, здавалось, не буде цьому кінця.

Тема громадянської війни звучала у багатьох письменників. Страшні сторони цієї боротьби відобразили Й. Бабель в “Конармії”, М. Булгаков

у “Білій гвардії”. Не залишили поза увагою цю тему і українські письменники. Але здебільшого, окрім названих шедеврів, громадянська війна зображалась піднесено-романтично, і подавалась як боротьба правого діла (червоних) проти неправди і зла (усі останні).

Тож, можливо, ми б і не взнали ніколи правди про ці страшні дні, якби не роман “Вершники”, написаний Ю. Яновським. Він теж відбивав певне соціальне замовлення: те ж саме зображення революції і громадянської війни як “боротьби народу за своє щастя”. Але, як кожний справжній художник, Яновський (вільно чи мимоволі) дав нам повну картину

того, що відбувалося тоді в Україні.

Страшну трагедію братовбивства відобразив письменник на прикладі роду Половців, які по волі випадку опинились по різні боки барикади. Уже перша фраза “Вершників” вводить нас у цей страшний світ: “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників. Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелкання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою”.

Герої Ю. Яновського, зустрівшись на полі бою, не пізнавали один одного. Але це було лише в першу хвилину. Політичні переконання кожного настільки визначилися, що при зустрічі вони одразу ж ставали кровними ворогами.

Петлюрівець Оверко убиває брата Андрія – денікінського офіцера. Махновець Панас розправляється з Оверком. Від руки Івана – командира червоного загону лав загинути Панас, але той сам вкоротив собі віку. Таке страшне “подвійне коло” (так називається новела, що розказує про долю Половців). “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду”,- казав колись старий Половець своїм синам. Але знехтували сини батьківським наказом і загинули, тому що не було між ними ні згоди, ані простого родинного почуття.

Загубилось воно на жорстоких стежках громадянської війни, перевівся рід Половців, ніби й не було ніколи на землі таких людей. Політична, соціальна ворожнеча не повинна затуляти родинні почуття – до такого висновку можна прийти, читаючи роман “Вершники”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Трагедія роду половців (за романом “Вершники”)