Трагедія ідеаліста в романі “Великий Гетсбі” Френсіса Скотта Фіцджеральда

“Великий Гетсбі” – один з найкращих творів письменника. В ньому найяскравіше виявились дві властивості таланту Фіцджеральда – пафос, емоційна напруженість романтика і гострий, навіть сатиричний погляд реаліста. Ці властивості переплітаються в художній тканині твору, створюючи яскравий та індивідуальний малюнок. А художня тканина будьякого твору словесності – це насамперед його Мова. Цілком справедливою є думка проф. А. І. Ревякіна, що мова твору “в будьякому своєму прояві не нейтральна, а ідейно і естетично цілеспрямована,

підкорена певним завданням, які поставив перед собою письменник”.

Головна ціль Фіцджеральда – розвінчання американської мрії у романі “Великий Гетсбі”. Що ж таке “американська мрія”? Це бажання блискавичного успіху та швидкого збагачення. А найголовніше те, що щастя і багатство є тотожними для людей, які сповідують постулати цієї “американської мрії”.

Цей міф включає в себе рівні можливості для всіх людей незалежно від їх стартового капіталу і соціального походження. Назва цієї мрії втілює ідею того, що все це можливе лише в одній окремо взятій країні – Америці. Саме цю теорію розвінчує

Ф. Фіцджеральд у романі “Великий Гетсбі” та інших своїх творах. Він доводить, що людина, яка все своє життя поклала на здобуття матеріальних благ, не стає щасливішою від цього, а навпаки, втрачає своє власне “я”, свій духовний світ і, як наслідок, бажання жити повноцінним життям. Автор показує трагедію людини, яка все життя прагнула до багатства, що врештірешт призвело до її загибелі.

Американська мрія не могла не стати предметом пильного інтересу американських письменників. “Із самого початку американська белетристика, в основному, жила вабленням до Мрії – і відчуттям, що мрію зрадили, – пише відомий англійський письменник і літературознавець Уолтер Аллен. – На цьому тримаються романи Купера про Натті Бампо, звідси йде гіркота і лють багатьох американських “радикальних романів” – від Френка Норріса і Драйзера до Нормана Мейлера. Творчість цих письменників пройнято критичним відношенням: до предмета зображення (окремий американець або яканебудь сторона американського життя) вони підходять з наперед складеним уявленням про те, яким повинне бути життя в Америці, і, протиставляючи ідеал дійсності, вершать суд над нею”. Скотт Фіцджеральд також вершить суд над американською мрією, над буржуазною Америкою у “Великому Гетсбі”.

Фіцджеральд, як і інші письменники “втраченого покоління”, що переважно втратили ідеали (“всі боги померли”), наполегливо шукав людське в людині. Це одна з визначальних рис всіх творчо близьких Фіцджеральду письменників. Інша справа, що шляхи пошуків були різними. Мета ж була одна: знайти цінності, здатні протистояти доларовій цивілізації, в якій, здавалося б, немає і не може бути місця істинно людським відчуттям, будьякій позитивній програмі.

Оповідач у творі – тридцятирічний Нік Каррауей, уродженець Середнього Заходу, син поважаних батьків, випускник престижного університету, учасник Першої світової війни, що у повоєнний час (1922 р.) приїхав до НьюЙорка навчатися банківській справі, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Це він розповідає читачеві про ту пригоду, в яку виявився втягнутим два роки тому. Тоді він зняв занедбаний будиночок у приміській зоні НьюЙорка Вест-Егг, на березі затоки, де розташовано було багаті будинки, що належали “богзна яким заможникам”. Головним героєм оповіді й стає його найближчий сусіда, хазяїн великого палацу із вежами і пишними сходами, справжньою бібліотекою, мармуровим басейном і величезним парком, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодий чоловік на ім’я Джей Гетсбі – “Великий Гетсбі”. Постать оповідача сприяє створенню ліричної тональності й наявності іронічного погляду водночас. Нік Каррауей став ідеальною знахідкою для Фіцджеральда, адже він – людина освічена й неупереджена, іронічна і розважлива, толерантна до іншого і своя у світі “заможних”.

Перед читачем “Великого Гетсбі” виникає яскрава картина потворності буржуазного світу. Сам Гетсбі на початку роману є досить загадковою особою. Він неймовірно багатий, живе в розкішному будинку поблизу НьюЙорка, на самому березі затоки, і майже щодня влаштовує грандіозні прийоми для сотень гостей. Ні гості, ні сусіди таємничого Гетсбі не знають, з якою метою ці прийоми влаштовуються, невідоме також і походження величезного капіталу хазяїна, але це, очевидно, нікого не бентежить. Коли Каррауей (а з ним і читач) дізнається, що Гетсбі купив цей будинок, щоб оселитись поблизу коханої жінки Дейзі, а прийоми влаштовує, сподіваючись дочекатись її візиту, загадковість поведінки Гетсбі ще більше посилюється. Нарешті автор знайомить читача з історією головного героя твору.

Гетсбі і Дейзі давно покохали одне одного, але одружитися не могли, тому що він – тоді ще молодий офіцер, який збирався на війну, – був бідняком. Гетсбі повертається з війни героєм, але, як і раніше, без цента в кишені. Після демобілізації йому навіть нема на що купити цивільний одяг. Не дочекавшись коханого, Дейзі одружується з багатим ділком Томом Б’юкененом. Але через деякий час Гетсбі всміхається щастя, і він стає мільйонером.

І все ж таки доля Гетсбі трагічна, тому що це доля бідняка. Успіх, визнання, навіть торжество Кохання залежать в буржуазному світі від грошей. Але згадаємо, що одним з постулатів американської мрії є рівність можливостей для всіх американців незалежно від матеріального статусу. Фіцджеральд піднімається тут до серйозної критики суспільства, яке спотворює людські почуття і взаємини, штовхає людину на злочин, робить трагедію, якщо не неминучою, то в усякому разі закономірною.

Ми розуміємо, що “Великий Гетсбі” – розповідь про “зразкового” американського юнака. Гетсбі пройшов Першу світову війну, мужності, сили, стійкості йому також було не позичати – про це свідчить його військова кар’єра, воєнні відзнаки. Сину незаможних батьків довелося вже з дитячих років не тільки формувати себе, а й прокладати шлях до суспільства, “вибудовувати” власну кар’єру, турбуватися про своє Майбутнє, ловити мить вдачі.

Й тут при щасливій зустрічі із мандруючим багачем, колишнім здобувачем золота на Далекому Заході Даном Коді, він виявив і спритність, і винахідливість, і метикуватість, і розуміння людської природи – тобто, все те, чому навчає життя обдарованого бідняка. Проте його вміння використати щасливий випадок виявилося недостатнім для того, щоб відстояти свій невеличкий спадок у світі тих, чиї моральні норми відшліфовані життям серед багатих. Той юний ідеаліст, який був певен, що досягне великого багатства, а значить і щастя, цілеспрямовано додержуючись певних правил поведінки (франклінівських заповітів “Бідного Річарда”), зберігся в ньому, незважаючи на те, що він свідомо змінив ім’я в надії обманути долю. Війна не позбавила його смаку до життя, великої мрії і конкретної мети: розбагатіти й одружитися з коханою, яка може почуватися комфортно лише в багатстві. Задля досягнення цієї мрії він, не переймаючись роздумами й сумнівами, після періоду поневірянь, не використавши подарунок долі – можливість навчатися в Оксфорді, яку надавав уряд демобілізованим військовим, приймає позалегітимні норми повоєнного життя, досить своєрідно вписується в реальність. Гетсбі зумів розбагатіти на буттлегерстві – незаконному продажу спиртного під час дії “сухого закону”.

І. Є. Зозуля, викладач кафедри мовознавства Вінницького національного технічного університету


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Трагедія ідеаліста в романі “Великий Гетсбі” Френсіса Скотта Фіцджеральда

Categories: Нові твори

Links