Трагедія ідеаліста в романі “Великий Гетсбі” Френсіса Скотта Фіцджеральда
“Великий Гетсбі” – один з найкращих творів письменника. В ньому найяскравіше виявились дві властивості таланту Фіцджеральда – пафос, емоційна напруженість романтика і гострий, навіть сатиричний погляд реаліста. Ці властивості переплітаються в художній тканині твору, створюючи яскравий та індивідуальний малюнок. А художня тканина будьякого твору словесності – це насамперед його Мова. Цілком справедливою є думка проф. А. І. Ревякіна, що мова твору “в будьякому своєму прояві не нейтральна, а ідейно і естетично цілеспрямована,
Головна ціль Фіцджеральда – розвінчання американської мрії у романі “Великий Гетсбі”. Що ж таке “американська мрія”? Це бажання блискавичного успіху та швидкого збагачення. А найголовніше те, що щастя і багатство є тотожними для людей, які сповідують постулати цієї “американської мрії”.
Цей міф включає в себе рівні можливості для всіх людей незалежно від їх стартового капіталу і соціального походження. Назва цієї мрії втілює ідею того, що все це можливе лише в одній окремо взятій країні – Америці. Саме цю теорію
Американська мрія не могла не стати предметом пильного інтересу американських письменників. “Із самого початку американська белетристика, в основному, жила вабленням до Мрії – і відчуттям, що мрію зрадили, – пише відомий англійський письменник і літературознавець Уолтер Аллен. – На цьому тримаються романи Купера про Натті Бампо, звідси йде гіркота і лють багатьох американських “радикальних романів” – від Френка Норріса і Драйзера до Нормана Мейлера. Творчість цих письменників пройнято критичним відношенням: до предмета зображення (окремий американець або яканебудь сторона американського життя) вони підходять з наперед складеним уявленням про те, яким повинне бути життя в Америці, і, протиставляючи ідеал дійсності, вершать суд над нею”. Скотт Фіцджеральд також вершить суд над американською мрією, над буржуазною Америкою у “Великому Гетсбі”.
Фіцджеральд, як і інші письменники “втраченого покоління”, що переважно втратили ідеали (“всі боги померли”), наполегливо шукав людське в людині. Це одна з визначальних рис всіх творчо близьких Фіцджеральду письменників. Інша справа, що шляхи пошуків були різними. Мета ж була одна: знайти цінності, здатні протистояти доларовій цивілізації, в якій, здавалося б, немає і не може бути місця істинно людським відчуттям, будьякій позитивній програмі.
Оповідач у творі – тридцятирічний Нік Каррауей, уродженець Середнього Заходу, син поважаних батьків, випускник престижного університету, учасник Першої світової війни, що у повоєнний час (1922 р.) приїхав до НьюЙорка навчатися банківській справі, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Це він розповідає читачеві про ту пригоду, в яку виявився втягнутим два роки тому. Тоді він зняв занедбаний будиночок у приміській зоні НьюЙорка Вест-Егг, на березі затоки, де розташовано було багаті будинки, що належали “богзна яким заможникам”. Головним героєм оповіді й стає його найближчий сусіда, хазяїн великого палацу із вежами і пишними сходами, справжньою бібліотекою, мармуровим басейном і величезним парком, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодий чоловік на ім’я Джей Гетсбі – “Великий Гетсбі”. Постать оповідача сприяє створенню ліричної тональності й наявності іронічного погляду водночас. Нік Каррауей став ідеальною знахідкою для Фіцджеральда, адже він – людина освічена й неупереджена, іронічна і розважлива, толерантна до іншого і своя у світі “заможних”.
Перед читачем “Великого Гетсбі” виникає яскрава картина потворності буржуазного світу. Сам Гетсбі на початку роману є досить загадковою особою. Він неймовірно багатий, живе в розкішному будинку поблизу НьюЙорка, на самому березі затоки, і майже щодня влаштовує грандіозні прийоми для сотень гостей. Ні гості, ні сусіди таємничого Гетсбі не знають, з якою метою ці прийоми влаштовуються, невідоме також і походження величезного капіталу хазяїна, але це, очевидно, нікого не бентежить. Коли Каррауей (а з ним і читач) дізнається, що Гетсбі купив цей будинок, щоб оселитись поблизу коханої жінки Дейзі, а прийоми влаштовує, сподіваючись дочекатись її візиту, загадковість поведінки Гетсбі ще більше посилюється. Нарешті автор знайомить читача з історією головного героя твору.
Гетсбі і Дейзі давно покохали одне одного, але одружитися не могли, тому що він – тоді ще молодий офіцер, який збирався на війну, – був бідняком. Гетсбі повертається з війни героєм, але, як і раніше, без цента в кишені. Після демобілізації йому навіть нема на що купити цивільний одяг. Не дочекавшись коханого, Дейзі одружується з багатим ділком Томом Б’юкененом. Але через деякий час Гетсбі всміхається щастя, і він стає мільйонером.
І все ж таки доля Гетсбі трагічна, тому що це доля бідняка. Успіх, визнання, навіть торжество Кохання залежать в буржуазному світі від грошей. Але згадаємо, що одним з постулатів американської мрії є рівність можливостей для всіх американців незалежно від матеріального статусу. Фіцджеральд піднімається тут до серйозної критики суспільства, яке спотворює людські почуття і взаємини, штовхає людину на злочин, робить трагедію, якщо не неминучою, то в усякому разі закономірною.
Ми розуміємо, що “Великий Гетсбі” – розповідь про “зразкового” американського юнака. Гетсбі пройшов Першу світову війну, мужності, сили, стійкості йому також було не позичати – про це свідчить його військова кар’єра, воєнні відзнаки. Сину незаможних батьків довелося вже з дитячих років не тільки формувати себе, а й прокладати шлях до суспільства, “вибудовувати” власну кар’єру, турбуватися про своє Майбутнє, ловити мить вдачі.
Й тут при щасливій зустрічі із мандруючим багачем, колишнім здобувачем золота на Далекому Заході Даном Коді, він виявив і спритність, і винахідливість, і метикуватість, і розуміння людської природи – тобто, все те, чому навчає життя обдарованого бідняка. Проте його вміння використати щасливий випадок виявилося недостатнім для того, щоб відстояти свій невеличкий спадок у світі тих, чиї моральні норми відшліфовані життям серед багатих. Той юний ідеаліст, який був певен, що досягне великого багатства, а значить і щастя, цілеспрямовано додержуючись певних правил поведінки (франклінівських заповітів “Бідного Річарда”), зберігся в ньому, незважаючи на те, що він свідомо змінив ім’я в надії обманути долю. Війна не позбавила його смаку до життя, великої мрії і конкретної мети: розбагатіти й одружитися з коханою, яка може почуватися комфортно лише в багатстві. Задля досягнення цієї мрії він, не переймаючись роздумами й сумнівами, після періоду поневірянь, не використавши подарунок долі – можливість навчатися в Оксфорді, яку надавав уряд демобілізованим військовим, приймає позалегітимні норми повоєнного життя, досить своєрідно вписується в реальність. Гетсбі зумів розбагатіти на буттлегерстві – незаконному продажу спиртного під час дії “сухого закону”.
І. Є. Зозуля, викладач кафедри мовознавства Вінницького національного технічного університету
(1 votes, average: 5.00 out of 5)