Трагедія Аннея Сенеки “Фиест”
Стародавність знала п’ятнадцять трагедій, присвячених долі нещасного сина Пелопса, але до нас дійшла тільки трагедія Сенеки; від інших залишилися настільки незначні фрагменти, що визначити відношення образа Фиеста в Сенеки до прототипів досить складно. Очевидно, однак, що характер головного героя повністю самостійний і незалежний від попередників: Сенека робить його проповідником істин стоїчної філософії, мало бентежачись протиріччями, які виникають при зіткненні сюжету із цими істинами
Фиест обманно покликаний своїм братом Атреем,
Фиест почуває, що його чекають нещастя, і не бажає
Опису бенкету (як упереджене – Атрея, так і незацікавлене – вісника) оголюють мерзенне видовище, несумісне з тією високою мудрістю, що Ф. висловлював зі своєю появою: “Батько розриває синів, жує згубним ротом своє власне тіло”. Після трапези Ф. знову у владі своїх похмурих передчуттів. Атрей розкриває йому істину, і він, остаточно зломлений, молить про смерті – або для обох, або хоч для себе. Кінець трагедії погано погодиться з іншим її змістом: Атрей повідомляє Фиест, що той сам готовив йому подібну долю й лише був випереджений (на що зовсім немає натяків в інших частинах і що виглядає явним протиріччям: микенский цар не міг упустити цю обставину, міркуючи з наперсником про свою помсту). Можливо, цей вплив одного із прототипів: відомо, що в Акція Ф. вертався зі злісними задумами стосовно брата. Протиріччя образа Ф. у трагедії ніяк не мотивовані, і з погляду драматичної техніки вони могли б виправдати саму тверду критику на адресу Сенеки.