Торжество народної етики в “Наталці Полтавці” І. Котляревського
П’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” є просвітительською. Ми бачимо, як автор співчуває простим людям, уболіває за них і по-особливому ними захоплюється, бо в своїх героях із народу він показує щиру людську вдачу, усі її невичерпні можливості.
Так автор наділяє своїх героїв найкращими рисами характеру, утілює в них тільки позитивне, тим самим доводячи, що український народ є розумним, дотепним, високоморальним.
Дійсно, “не багата і проста” дівчина Наталка виділяється своєю людяністю і порядністю, всіх шанує і
Така дівчина не може не зважати на материні сльози, коли та бідкається і докоряє Наталці за небажання виходити заміж. Вона погоджується вийти за першого ліпшого, хоча знає, що буде нещасливою з нелюбом. Саме цей вчинок показує готовність української дівчини на
Невід’ємною частиною людського буття є праця. І Господь не обділив Наталку працьовитістю: уміє прясти, шити, рукодільниця, не стидиться ніякої роботи.
Кожна людина повинна бути скромною і мати самоповагу, не давати себе кривдити і не втрачати людську гідність. Тому для Наталки її “добре ім’я” є найбільшим багатством, за що “всі матері приміром ставлять її своїм дочкам”.
Ця дівчина вірна у коханні, незрадлива серцем: “Петре! Петре! Де ти тепер?… Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе…”
Вона дотримується етики спілкування з людьми: добродію, пане возний, здорові були, Бог з вами; воля ваша…
Матір називає на Ви (на знак великої пошани): “Не плачте мамо! Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж…”
Образом Наталки автор доводить, що народна етика торжествує, цим самим ставлячи простих людей на високий п’єдестал людяності, порядності, щирості.