“Той, хто понад усе шанував людей” (образ Прометея в трагедії Есхіла “Прометей закутий”)
ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ
“Той, хто понад усе шанував людей” (образ Прометея в трагедії Есхіла “Прометей закутий”)
Прометей був одним із титанів. У свій час він допоміг Зевсові перемогти Кроноса, Зевсового батька, й узяти владу в свої руки. Але Прометейукрав із небесного вівтаря вогонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівався на титана й наказав прикувати його до скелі.
Він мужньо зносить своє нещастя, глибоко страждає в глибині душі: “Мовчу я, – в грудях серце розривається,
Прометей знає, що він не тільки викрав для людей вогонь, а й навчив їх вари ти їжу, лікувати травами, будувати кораблі, рахувати тощо.
А коротко сказати, то довідайтесь:
Від Прометея – всі в людей умілості.
(Переклад Б. Тена)
Титан розуміє, що мусить знести усе, що йому судилося, адже така його доля.
З міфу відомо, що Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки не міг бачити страждань своєї
Образ Прометея є носієм високих моральних ідеалів, що мають велике виховне значення для наступних поколінь. Саме тому цей образ започаткував галерею “вічних образів” світової літератури, до яких звертаються митці різних часів і народів.
Греки берегли пам’ять про мужнього титана. За свідченням істориків, у Давній Греції на честь Прометея влаштовувалися свята священного вогню. Найспритніші та найсильніші елліни запалювали смолоскипи в Академії (так називався гай, розташований поблизу Афін, в якому полюбляли розмірковувати філософи) і бігли з ним до Афін, а в місті від того вогню засвічували нові. Можливо, з цим святом і пов’язано виникнення крилатого вислову “Прометеїв вогонь” та терміна “прометеїзм”, які є символом невгасимого прагнення до свободи, героїчних вчинків на благо людства, прагнення до всього нового й нерозгаданого.