Тематика байок Євгена Гребінки
Серед зачинателів української літератури визначне місце посідає Євген Гребінка – байкар, прозаїк і поет.
Байки митця тісно пов’язані з народно – пісенними джерелами. У них змальовано біль і горе народу, засуджено несправедливість.
Українське народне прислів’я про зерно й полову лежить в основі байки “Пшениця”, де показано, що “найкраще зерно” йде на дно, “полова ж навісна пливе собі по хвилі”. Цей простий, зрозумілий приклад байкар використовує, щоб показати вищість скромності, гідності над пихатістю та зазнайством.
Не
У цій чудовій, лаконічній байці виразно постає картина продажності й несправедливості можновладців, безправності
Твори Євгена Гребінки, перейняті щирим співчуттям до простого люду, справедливо посіли визначне місце в скарбниці надбань українського народу.
Усвідомлення призначення людини на землі у вірші Є. Гребінки “Човен”
Найхарактернішою рисою ліричних поезій Є. Гребінки є тісний зв’язок їх з народно – творчістю.
Романтичний вірш “Човен” має автобіографічний характер. Молодий поет кидається в розбурхане житейське море. Змальовуючи схвильованість героя, Є. Гребінка звертається до народної поетики, використовуючи такі порівняння: хвилі, мов чорнії гори, хмари, як темная нічка, громи, мов голос небесної кари.
Незважаючи на небезпеки, поет готовий служити своєму народові, бо від життя неможливо сховатися.
Да як заховаться? Не можна ж вік цілий
Пробути з собою одним.
Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
Цей вірш чітко окреслив позицію Є. Гребінки, який дбав про розвиток рідного слова і добробут свого народу.