Тема волі в оповіданні М. Горького “Макар Чудра”
1. Романтичні оповідання М. Горького. 2. Композиція оповідання, сюжет, герої, конфлікт. 3. Дозвіл конфлікту Авторська позиція. Ідеш ти, ну і йди своїм шляхом, не звертаючи убік. Прямо і йди. Може, і не загинеш даром.
От і всі, сокіл! М. Горький Ранні оповідання М. Горького називають добутками романтизму “нового етапу”. В одному ряді коштують його революційно^-романтичні “Макар Чудра”, “Челкаш”, “Баба Изергиль”, “Пісня про Сокола”, “Пісня про Буревісника”. Їхні яскраві герої наділені основною рисою – пристрастю
Це й визначає їхні вчинки. Виходячи із традицій російської класичної літератури, письменник вкладає у свої добутки особливий пафос: романтика призиває діяти, боротися, іти на подвиг. Вони були актуальні як пропаганда напередодні революції й залишаються актуальними зараз, тому що містять у собі мудрість Роки мандрівок автора по Росії дали йому величезний життєвий досвід.
Він записував свої враження в дорожній зошит, і багато сюжетів увійшли пізніше в його добутки. “Макар Чудра” був першим опублікованим оповіданням М. Горького. Саме він, надрукований в 1892 році в тифлисской газеті “Кавказ”,
Оповідання відразу ж звернуло на себе увага яскравими образами й актуальною проблематикою Горький розповів почуту їм у подорожі легенду про людей, найбільше на світі ценящих незалежність і волю. Оповідання побудоване незвичайно – автор використовує рамкову композицію, це так званий “оповідання в оповіданні”. Починається оповідання з діалогу старого цигана Макари Чудри й оповідача. Образ оповідача тут особливий Це діалог, де слів оповідача ми не чуємо, і його самого не бачимо, є тільки відповідні репліки Макари Чудри.
Герої Горького – це втілення гордості й зухвалості, цільні характери, не залежні від своїх страстей, гарні й упевнені в собі люди. Старий Макар говорить про те, що для нього правда життя-у волі. Він народився не для того, щоб бути рабом, для нього зрозуміла воля й широчінь степова, “говір морської хвилі веселить йому серце”. Макар уважає, що жити потрібно, не зупиняючись на одному місці й не замислюючись про життя, щоб не розлюбити її.
Не треба задавати собі питання, навіщо живеш, інакше здолає туга. Він не розуміє російського, що радить йому жити по божому слову й говорить, що тоді бог дасть усе: чому ж сам він не попросить у нього новий одяг замість порваної? Циган розповідає минуле, що “як запам’ятаєш, – століття свій будеш вільним птахом”. Воля для нього – сама більша цінність на світі.
Ця романтична легенда допомагає нам зрозуміти внутрішній мир героя й те, що він цінує. Відважний малий Лойко Зобар любив тільки коней, і те недовго – у нього не було нічого заповітного й він нічого не боявся. От як характеризує його Макар Чудра: “Будь я проклятий, коли я його не любив уже, як себе, раніше, ніж він мені слово сказав або просто помітив, що і я теж живу на білому світлі! От, сокіл, які люди бувають! Гляне він тобі в очі й полонить твою душу, і нітрохи тобі це не соромно, а ще й гордо для тебе.
З такою людиною ти й сам краще стаєш. Мало, друг, таких людей!.. І мудрий, як старий, і знаючий у всьому, і грамоту російськ і мадярську розумів. Бувало, піде говорити – століття би не спало, слухав його!
А грає – убий мене грім, коли на світі ще хто-небудь так грав! Проведе, бувало, по струнах смичком – і здригнеться в тебе серце, проведетеще раз – і завмре воно, слухаючи, а він грає й посміхається. І плакати й сміятися хотілося в один час, слухаючи його”. Красуня Радда ні за які гроші не продала б свою волю й гордість. Коли Зобар говорить їй про свою любов, вона збиває його з ніг ремінним пужалном.
А потім приходить до нього миритися От що говорить Радда Лойко: “Ніколи я нікого не любила, Лойко, а тебе люблю. А ще я люблю волю! Волю-Те, Лойко, я люблю більше, ніж тебе. А без тебе мені не жити, як не жити й тобі без мене.
Отож я хочу, щоб ти був моїм і душею й тілом”. Радда жадає від закоханого цигана, щоб він скорився їй як старшому, на очах у всього табору. Цигани – настільки горді люди, що встати на коліна для них подібно смерті Однак жесто-косердечная Радда вимагає цього від Лойко, обіцяючи йому свою любов. Чому так поводиться “диявольська дівка” Радда? Чому нелегко дається Лойко його визнання в любові?
Герої волелюбні й не хочуть бути підпорядковані нічому, навіть любовної пристрасті. Вони не визнають залежності навіть від коханої людини, і тому говорять про любов і відразу ведуть боротьбу за незалежність, за верховенство Як ставляться до происходящему цигані? Їм “навіть піти кудись хотілося, аби тільки не бачити, як Лойко Зобар упаде в ноги дівці – нехай ця дівка й Радда. Соромно було чогось, і шкода, і смутно”.
Як же дозволяється конфлікт? Що вибирають герої? Фінал оповідання трагичен. Лойко відмовляється поклонитися їй у ноги й втикає в Радду ніж, а потім стає перед мертвою дівчиною на коліна Перед смертю Радда говорить, що знала, що Лойко так і зробить, оцінивши те, що він не відмовився від свого ідеалу заради любові, не принизив себе. Батько Радди, Данило, втикає той же ніж у спину Лойко.
Пейзаж в оповіданні передає почуття героїв – “море розспівувало похмурий і врочистий гімн гордій парі красенів циган”. Морський пейзаж із сильним холодним вітром, що мовчить темрява степу, осінній дощ, полум’я багаття – ці замальовки виглядають як обрамлення легенди. Автор говорить про те, що людина тільки тоді стане борцем, якщо він досяг внутрішньої волі. Гіркий надає Лойко риси й задатки народного героя, готового пожертвувати собою заради іншої людини або заради ідеї.
Історія Зобара й Радди показує, що волю вони цінують більше життю й любові Кожний ставить свої нездійсненні умови для коханої людини. На думку Макара Чудри, гордість і любов несумісні, і найбільше на світі циганів повинен оберігати свою незалежність, навіть якщо вона може бути збережена тільки ціною власного життя. Оповідач же приводить нас до думки про те, що гордість прирікає людини на самітність.
А тому герої стають заручниками своєї волі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)