Тема війни і миру у вірші Г. Аполлінера “Зарізана голубка й водограй”
Що може бути страшніше й абсурдніше за війну, коли люди, яких Бог обдарував душею й розумом, починають знищувати один одного. А якщо людина, яка змушена брати участь у війні, до того ж має душу поета, то їй набагато важче жити без кривавого безглуздя, бо її місія – пропустити все через себе, осмислити, а чім розповісти всім про пережите. Французький поет Г. Алоллінер, який був учасником Першої світової війни, вражения від воєнних страхіть втілив у фронтових поезіях, які згодом склали “Кілограми”,” Вірші Миру і Війни”. Назва збірки відображає
Шедевром каліфам є “Зарізана голубка й водограй”, Розташувавши літери різного розміру рядками, шо розходяться в різних напрямках, поет створив образ над струменями фонтана. Цей образ є символом вічного плачу по тих, що минули в Першій світовій війні.
Вірш “Зарізана голубка й водограй – це ліричний монолог, сповнений
О постаті убиті любі, О дорогі розквітлі губи, Міє Марее Єтто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата? Я вас питаю?
Питання до дівчат залишається без відповідей – війна все знищує: життя людей, нації, надію на материнство, радість кохання. Звучить у поезії і звернення до тих, кого війна розкидала по світу, і до тих, кого забрала смерть:
Душа моя в тремкій напрузі, Де ви солдати мої друзі? Де ви Даліз Реналь?
Туга поета за своїми друзями набуває космічних масштабів, особисте горе розростається до масштабів вселенської катастрофи:
Печальні ваші імена Як у церквах ходи лунам Б’ють відгомоном до небес.
Поет, протиставляючи, кладе на терези життя з одного боку смерть, кров, насильство, з іншою – людей, водограй, голубку. Що переважить? Скорбота через смерть, потік сліз ніколи не скінчаться, як нескінченний потік води в фонтані.
Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє…
Голубка, що є символом миру, життя, а в Біблії – символом Духу Святого, є надією на перемогу життя над убивством. Символом неприродності того, що відбувається на війні, є закривавлені квіти – “олеандри всі в крові”, Проте доки сонце, хоча і “ранене”, іще живе, є надія на те, що світ ще можна врятувати.
Г. Аполлінер сприймав війну, як апокаліпсис і все ж таки сподівався на ті часи, що люди матимуть мудрість відмовитися від війни. Саме тому він говорив про свої вірші: “Ні, не треба шукати суму в моїй поезії, а лише саме життя”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)