Тема, сюжет, композиція п’єси “Наталка Полтавка” І. Котляревського
П’єса “Наталка Полтавка” – це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є “праматір’ю українського народного театру”.
Іван Петрович Котляревський написав “Наталку Полтавку” в 1819 році, але майже два десятиріччя п’єса не друкувалася і поширювалася серед народу в рукописному вигляді. До сьогодні дійшло кілька переписаних варіантів “Наталки Полтавки”.
Вперше “Наталка Полтавка” була поставлена 1819 року
21 січня 1821 року “Наталка Полтавка” вперше була поставлена у Харківському театрі. Але перед виставою у Харкові виникли деякі труднощі: для постановки був необхідний цензурний дозвіл, оскільки дозвіл князя Рєпніна поширювався лише на Полтавську губернію. Але трупа вийшла зі складного становища. За порадою Григорія Квітки-Основ’яненка трупа проанон-сувала якусь, відому старовинну п’єсу, а напередодні вистави, зіславшись на “хворобу” когось з артистів, попросила офіційного дозволу поставити “Наталку
Проте вперше надрукована п’єса “Наталка Полтавка” була лише у 1838 році. Професор Харківського і Петербурзького університетів, академік Ізмаїл Среаневський надрукував її в “Украинском сборнике” , який він почав тоді видавати.
З великим успіхом п’єса йшла на сценах Петербурга, Москви, Талліна, Вільнюса, Мінська, Варшави, у Середній Азії та на Кавказі. її ставили російські трупи. У Варшаві на прохання глядачів виставу показували двічі на день при переповненому залі. “Наталку Полтавку” було перекладено литовською мовою, і вона увійшла у репертуар литовських театрів. Проте найбільшою популярністю цей твір користувався у Чехії, Словаччині та Болгарії – як в перекладах, так і в оригіналі “Наталку” там ставили сотні разів.
“Наталка Полтавка” з успіхом облетіла увесь світ, її з теплотою вітали найбільші міста Старого та Нового Світу. Пісні з п’єси навіть міцно увійшли у репертуар відомого співака Поля Робсона, і у його виконанні звучали зі сцен найбільших театрів світу.
Микола Лисенко написав музику до опери “Наталка Полтавка”.
Сьогодні “Наталка Полтавка” з успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, Англії, Сполучених Штатів та багатьох інших країн. Усе це свідчить про те, що цей твір є перлиною української літератури, який і зараз захоплює глядачів.
“Наталка Полтавка” – це драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Твір має соціальну спрямованість, адже перешкодою на шляху до одруження Наталки а Петром стає майнова нерівність.
Дія твору відбувається у полтавському селі. Зав’язка сюжету – це зустріч Наталки з возним, який пропонує їй одружитися з ним. Наталка не хоче й думати про таке одруження, бо вона чекає на Петра, який пішов на заробітки.
Конфлікт п’єси досягає кульмінації, коли Наталка категорично відмовляється одружуватися з возним, а Петро радить скоритися матері і пропонує їй усі зароблені гроші. Возний, якого розчулив такий акт самопожертви, зрікається Наталки на користь Петра.
Отже, тематикою “Наталки Полтавк ” є показ соціальної нерівності, життя селян, бурлаків та чиновників, відтворення сільських звичаїв. Загалом мотив п’єси – розлука з коханим-бідняком та одруження з багатим нелюбом – був досить характерним для більшості тогочасних європейських мелодрам.
Композиційна побудова “Наталки Полтавки” є надзвичайно простою. Дія в п’єсі розвивається надзвичайно природно, легко й динамічно, по висхідній лінії, без зайвих сцен і картин, які б гальмували її, затримували розгортання сюжетної лінії. Відчувається органічна єдність усіх сцен у п’єсі, їх тісний взаємозв’язок. Жодну, навіть найнезначнішу сценку не можна вилучити, бо без неї п’єса багато б втратила: адже кожна дія, кожна репліка несе певне ідейно-художнє навантаження.
З композиційного погляду важливу роль відіграють уведені у п’єсу пісні: вони допомагають глибше і виразніше розкрити характери дійових осіб, сприяють розгортанню основної сюжетної лінії, розвитку конфлікту.
Певну композиційну роль відіграють і ремарки – авторські пояснення, зауваження в тексті драматичного твору за ходом дії, про час і обстановку на сцені, поведінку дійових осіб, міміку, жести, інтонацію тощо. У “Наталці Полтавці” вони лаконічні, але досить виразні.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)