Тема рідної домівки в поезії С. Єсеніна СЕРГІЙ ЄСЕНІН
ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
СЕРГІЙ ЄСЕНІН
Тема рідної домівки в поезії С. О. Єсеніна
Ой mы Русь, моя родина кроткая,
Лишь к тебе я любовь берегу…
С. Єсенін
Сергій Єсенін – великий російський поет. Головна і визначальна риса його поезії – народність. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не потрібно було шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Костянтинові. Він своїми очима бачив злидні сільського життя, важку
З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше – народний погляд на життя, наділила народною мудрістю, він побачив добро і зло, щастя і нещастя. Пісні, повір’я, частівки, сказання, які він чув у дитинстві, стали основою і головним джерелом його творчості. Любов до рідної землі і її вічно прекрасної природи Єсенін усотував із молоком матері. Природі, батьківщині і рідній домівці він присвятив велику частину своїх творів.
На селі в ті роки було дуже важко. Селяни багато працювали, виконували тяжку роботу. У вірші “Кузнец”
“И тяжек несносный жар” і “от шума в голове стоит угар”. Нахиляючись до ковадла, він безперервно махає руками так, що “сетью красной рассыпаясь, вьются искры у лица”. Селяни дуже боялися посухи і, зітхаючи, молилися, щоб дощик полив їхнє жито.
Лица пыльны, загорелы.
Веки выглодала даль,
И впилась в худое тело
Спаса кроткого печаль.
Та й у хатах “вьется сажа над заслонкою” і “тараканы лезут в паз”. Дуже тяжко стає на душі, коли читаєш про реальне селянське життя. Поет говорить: “За тяжелой сохой эта доля дана”.
Звичайно, селянам було важко, але хіба можна залишити без уваги опис сільських свят, сільських гулянок, картини казкової красоти природи, красоту людей праці. В одному з віршів поет описує недільний сільський базар:
Балаганы, пни и колья,
Карусельный пересвист…
Увечері можна почути пісні гусляра, “дремную песню” рибалок, пісні дівчат. У селі “пахнет яблоком и медом”, гудить “на лугах веселый пляс” і чутний дзвінкий “девичий смех”. По шляху “скачет бешеная тройка на поселок в хоровод”. У дівчат – “красной рюшкою по белу сарафан на подоле”, гарні вишиті хустки, а в хлопців – червоні паски і білі свитки.
Проводячи своє життя серед природи, поет уважно вивчав усе навколишнє: схід сонця, вечірню зорю, ліси, поля, квіти і багато чого іншого. У віршах описані всі пори року: “поет зима – аукает, мохнатый лес баюкает”, “осень – рыжая кобыла…”. Поет порівнює природу з людиною: “ивы – кроткие монашки”, “пригорюнились девушки-ели”, “зеленая прическа, девическая грудь, о тонкая березка…”. А скільки прекрасних рядків присвятив Єсенін своїм улюбленим деревам – символам Росії: “Белая березка под моим окном”, “Клен ты мой опавший, клен заледенелый”, “Сыплет черемуха снегом”, “Черемуха душистая с весною расцвела”.
Щоб вірш був більш барвистим, він використовує колірну символіку, епітети, метафори, порівняння: “на ветке облака, как слива, златится спелая звезда”, “золотою лягушкой луна распласталась на тихой воде”, “заря на крыше, как котенок, моет лапкой рот” і інші засоби. Кожний рядок його віршів проникнутий живою радістю і любов’ю до милої батьківщини, до рідної домівки і тому не може не хвилювати наші серця.
А скільки прекрасних слів сказано в його віршах про тварин. Він розуміє їхню душу, для нього квакання жаб – музика. Деякі з них він присвятив “братам нашим меншим”: “Песнь о собаке”, “Собаке Качанова”, “Лисица”, “Корова” й інші. Любов до тварин він зберіг на все життя.
Поезія Єсеніна завжди знаходила добрий відгук у душах людей. У наші дні ми є свідками його світової слави, всенародної любові. Зараз його вірші перекладені на грузинську, білоруську, литовську, українську і інші мови. Його твори використовують композитори, художники, драматурги. А чому нас так притягує сила єсенінської поезії? Що робить його лірику близькою і дорогою для читачів? Звісно ж, люоов до людини, до батьківщини, природи, рідної домівки. Його твори залишають в нас найяскравіші почуття, і ми знаходимо в його поезії щось близьке нашій душі.