Тема “маленької людини” вперше була порушена у творчості О. С. Пушкіна (“Станційний доглядач”), М. В. Гоголя (“Шинель”), М. Ю. Лєрмонтова (“Герой нашого часу”). Імена героїв добутків цих видатних письменників – Самсон Вирін, Акакій Акакієвич, Максим Максимич – стали загальними, а тема міцно увійшла в літературу. Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій у російській літературі, але стає автором однієї провідної теми – теми “бідних людей”, “принижених і ображених”. Тому творчість Достоєвського
так цільне тематична. Достоєвський як би говорить своєю творчістю, що всяка людина, хто б вона не була, як би вона низько не стояла, має право на співчуття і жаль. Як і багато видатних російських письменників, Достоєвський уже в першому романі “Бідні люди” звертається до теми “маленької людини”. Головний герой роману – Макар Девушкін – бідний чиновник, придавлений горем, нестатком і соціальним безправ’ям.
Як і Гоголь у повісті “Шинель”, Достоєвський звернувся до теми безправної, безмірно приниженої і забитої “маленької людини”, що живе своїм внутрішнім життям в умовах, що грубо
зневажають гідність людини. Сам Достоєвський писав: “Всі ми вийшли з “Шинелі” Гоголя”. Гуманістична спрямованість “Бідних людей” була помічена критикою. Бєлінський захоплено привітав Достоєвського: “Це талант незвичайний і самобутній, котрий відразу, ще першим добутком своїм, різко відділився від всієї юрби наших письменників…”. Соціальна тема, тема “бідних людей”, “принижених і ображених”, була продовжена автором у “Злочині і покаранні”. Тут вона пролунала ще сильніше. Одну за іншою розкриває письменник перед нами картини безпросвітної вбогості. Місцем дії Достоєвський вибрав саму брудну частину старого Петербурга, клоаку столиці. На тлі цього пейзажу розвертається перед нами життя сім’ї Мармеладових. Доля цієї сім’ї тісно переплітається з долею головного героя, Родіона Раскольникова. Співається з горя й втрачає людський вигляд чиновник Мармеладов, якому більше “нікуди йти” у житті. Змучена вбогістю, гине від сухоти дружина Мармеладова, Катерина Іванівна. Соня йде на вулицю торгувати своїм тілом, щоб врятувати сім’ю від голодної смерті. Важка доля і сім’ї Раскольникова. Його сестра Дуня, бажаючи допомогти братові, готова пожертвувати собою і вийти заміж за багатія Лужина, до якого вона почуває відразу. Інші персонажі роману, у тому числі і ті нещасні люди, які зустрічаються Раскольникову на вулицях Петербурга, доповнюють цю загальну картину безмірного горя. Раскольников розуміє, що жорстока сила, що створює у житті тупики для бідняків і бездонне море страждань, – це гроші. І щоб їх роздобути, він іде на злочин під впливом надуманої ідеї про “незвичайні особистості”.
Федір Михайлович Достоєвський створив велике полотно безмірних людських трагедій, страждання і горя, пильно і проникливо вдивлявся в душу так званої “маленької людини” і відкрив у неї покладу величезного духовного багатства, щиросердечної щедрості і краси, не зломлених найтяжкими умовами життя. І це було новим словом не тільки у російській але й у всій світовій літературі. Достоєвський – геніальний письменник, що розглядає хворі сторони сучасного йому суспільства і зображає живі картини російської дійсності. Створені автором образи “маленьких людей” перейняті духом протесту проти соціальної несправедливості, проти приниження людини і вірою у її високе покликання. Світорозуміння Достоєвського грунтується на одній неминущій фундаментальній цінності – на любові до людини, на визнанні духовності людини за головне. І всі шукання Достоєвського спрямовані на створення кращих, гідних людини умов життя.
