Тема. Іван Вишенський

Біографічні відомості

Про життя Івана Вишенського відомо небагато: Іван це ім’я чернече, а Вишенський могло означати місце народження.

Приблизно у 1550 р. – народився Іван Вишенський у м. Судова Вишня (тепер Львівської області).

Навчався спочатку в рідному місті, потім у Луцьку, де був близький до римо-католи-ків. У перший період життя був близький, очевидно, до протестантів (соцініанів), бо його Ідея церкви без владик – реформаторська. Пережив якусь душевну драму, очевидно, після зіткнення з єзуїтами, після чого зблизився з львівськими

братчиками. Певний час був пов’язаний із Острозьким літературно-науковим гуртком другої половини XVI ст.

У 80-х рр. (у віці ЗО – 35 років) “Іван з Вишні” (так він себе називав) постригся в ченці, оселився в Греції на АфонІ, де пробув більше сорока років, жив у кількох монастирях, потім осів у самітньому скиті (житлі християнського ченця-пустельника) серед лісу, заховавшись від усього світу. Надсилав в Україну свої послання, писані в стилі послань апостола Павла. У них Брестська унія трактується як насильство й ошуканство (“Послання до всіх, в Лядській землі живущих”, “Послання до князя Острозького”,

“Послання до єпископів”, “Викриття диявола-світодержця” та іи).

У 1604 р. відвідав Україну, два роки жив у Львові, Скиті Манявському та інших місцях.

У 1606 р. знову повернувся на Афон, де й завершив своє життя.

Огляд творчості

До нашого часу дійшло 16 трактатів і послань Івана Вишенського, 10 іа них він об’єднав у рукописну “Книжку”.

Її побудовано за зразком “Книжиці”, що вийшла в Острозі 1598 року. “Книжку” полеміст надіслав в Україну не раніше 1599 року й не пізніше 1601 р., сподіваючись, що її читатимуть по братствах і видадуть друком. Ще до укладання “Книжки” було надруковано “Послання до єпископів” (Острог, 1588 р.). Є думка, що близько 1609 р. Іван Вишенський послав в Україну другу “Книжку”.

Окремо стоїть “Видовище мисленне” – останній Твір полеміста, написаний на переклад 10-ї книги Іоанна Златоустого “Книга про священство” у 1615 1616 рр., де він обстоює свою відстороненість від світу.

“Послання до всіх, в Лядській землі живущих”

(“Тобі, котрий мешкає в землі, що зветься польська”)

Перший твір Івана Вишенського (підписався “Іван, чернець з Вишні, від святої Афонсь-кої гори”),

Тема: Зображення занепаду релігійності й моралі в Польській державі.

Ідейно-художній зміст: Автор звертається до всіх українців, литовців, поляків, що живуть на території Речі Посполитої, Вихідною позицією є плач, стогін з приводу занепаду рідної землі, де не залишилося ні надії, ні віри, ні любові, ні правди, ні справедливості, ні суду.

Далі автор називає причини духовного занепаду народів Речі Посполитої: “священики офірують черевом, а не духом”.

Ідея твору:

Не може порядна людина миритися із масовим занепадом моралі. Єдиний вихід із цього становища покаятися і жити, дотримуючись християнської моралі, інакше на всіх грішників чекає “вогонь пекла”.

“Послання до єпископів”

Послання адресоване архієпископові Михайлові, єпископам Потієві, Кирилові, Леонтіеві та Ін., які в 1596 р. проголосили унію православної церкви з католицькою з метою відділити українську православну церкву від Московського патріархату і повернути П’ в бік Західної Європи.

Більшість віруючих на чолі з князем Костянтином Острозьким унії не підтримали. Іван Вишенський вів непримиренну боротьбу, з уніатами. На початку твору автор саркастично висміяв Берестейську “гадючу” угоду, чим посприяв посиленню розколу української церкви на дві ворогуючі конфесії. У творі єпископи зображені як жорстокі феодали, які селянський “труд і піт кривавий поїдають”.

Автор став на бік тих, хто в суспільстві “гнані й опльовані, биті й повбивані”; засуджує єпископів за їхнє зневажливе ставлення до простих людей.

Письменник виносить вирок: такі єпископи – не духовні ватажки для народу, а “мучителі”, бездушні “ідоли”, “вовки”.

У своїх творах Іван Вишенський виступає на захист трудівників, протестує проти соціальної нерівності. Письменник не закликає до збройної боротьби проти Ватикану і шляхти, але пробуджує національну свідомість українців, їхню людську гідність, прагнення лравди й волі.

Поезія

Климентій Зіновіїв – поет, етнограф

Творча спадщина: Рукописна збірка (налічує близько 400 віршів), що містить соціально-побутові поезії (цикл: “Про багатства і про злидні…”).

Григорій Сковорода

Його називають “українським Сократом”, “українським Гораціем”, “українським Езо-пом” (див. тему 4).

Драматургія

Перші драми XVII ст. були віршованими діалогами (шкільні драми), торкалися різдвяних, великодніх, історичних тем.

Феофан Прокопович “Володимир”; “Милість Божа” невідомого автора; Георгій Конись-кий ” Воскресіння мертвих”тощо.

Інтермедії – побутові гумористичні сценки, які Йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії.

1 невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії;

2 хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником;

3 віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема. Іван Вишенський

Categories: Нові твори

Links