Тема громадянської війни в радянській літературі (По романі А. А. Фадєєва “Розгром”)
Сьогодні не для кого не є секретом, що планової в Радянському Союзі була не тільки економіка, але й життя взагалі. Життя, що містить у собі й особисті долі людей, і культуру, науку. А чи можна планувати творчість? На це однозначно й ствердно відповідала цензура. В 1925-1926 роках письменникові А. А. Фадєєву було поставлене політичне завдання – написати роман, який би показав, який ідейний щирий комуніст. Письменник уважав: “Перша й основна думка: у громадянській війні відбувається відбір людського матеріалу, все вороже змітається революцією, всі
Ця переробка відбувається успішно тому, що революцією керують передові представники робітничого класу – комуністи, які ясно бачать мета руху і які ведуть за собою відсталих і допомагають їм перевиховуватися”. Так з’явився роман “Розгром”, що складається із сімнадцяти глав, кожна з яких має свою назву. Вони так органічно
Читач бачить, що ж було основним заняттям “комуністів” (тому що не всі ними були по-справжньому): розваги, пияцтво й розбої. П’ятий тиждень загін стояв на відпочинку А Фадєєв тим часом намалював нам долі основних, центральних персонажів п’єси. Морозка в романі йшов не перевіреними дорогами, а невідомими шляхами. Він шахтар у другому поколінні. Один раз Морозка вирішив вибратися із шахти, оскільки вважав, що пора й самому освітити собі й людям життя, а “ліхтарем” уважав ідеї соціалістичної революції.
Купив сатинову сорочку й хромові чоботи, брав участь у страйку, але при арешті ні кого із призвідників не видав. Коли пішов на фронт, то потрапив він у кавалерію; там був поранений шість разів і звільнився до революції в запас. По приїзду додому пив два тижні й вирішив женитися Але Морозке було нудно й просто жити, нехитрої здавалося йому таке життя.
І у вісімнадцятому році він пішов захищати Ради на стороні “червоних”. Воював з “білими” і японцями. Але Морозка не був продажним ніколи; він жив по своїй правді, що, як нам сьогодні може здатися, не має ні чого загального з розумом.
Морозка – теперішній товариш. “Я кров віддам по жилці за кожний з вас… ” – таким ми бачимо його. Цей боєць здатний скласти голову за ідею й ідейних товаришів, які були йому близькі за духом, а це, безсумнівно, важливо. Антипод Морозки – Павло Мечик.
У романі він “антигерой”. Це юний хлопчик, що пішов у загін лише із цікавості. Але він відразу розчарувався в ідеях, заради якого “перестав” бути міським інтелігентом. Але Мечик приховував це від всіх Люди, які оточували Павла, принесли йому багато розчарувань, оскільки виявилися не сумісними з тими “ідеальними” героями, якими їх створило палку юну уяву. Це були люди, що сварилися через будь-яку дурницю, кравшие друг у друга патрони, издевавшиеся над міським піджаком Мечика і його невмінням чистити гвинтівку.
Чи був Мечик слабшав духом, що зумів розчаруватися, або настільки розумний, що вирвався з ілюзорного полону комуністичних утопічних ідей? Напевно, все-таки слабшав, оскільки надалі оповіданні він віддає учасників загону Мечик був поставлений Левинсоном – начальником загону – у дозор, але Павло порахував це не вірним і, не виконавши свого боргу, зник у лісі, що привело до загибелі загону. “…Мечик, отъехавший уже досить далеко, оглянувся: Морозка їхав за ним. Потім загін і Морозка зникли за поворотом…
Він задрімав Він не розумів, навіщо його послали вперед. Він скинув голову, і сонний стан миттєво покинуло його, змінившись почуттям ні із чим не порівнянного тваринного жаху: на дорозі стояли козаки…” Мечик зник і врятував тільки своє життя, поставивши на карту життя учасників загону. Фадєєв зосереджує увагу не на самих битвах, а на час між нами, коли наступає момент перепочинку, відпочинку. Ці епізоди, здавалося б, “мирні” повне внутрішнього напруження й конфлікту: будь те випадок із глушінням риби, з конфіскацією свинини в корейця або очікування результату розвідки Метелиці У такій побудові полягає глибокий зміст оповідання: важливі моральні, ідейно-політичні проблеми й філософське їхнє осмислення.
Хід думок героїв, їхнє поводження, внутрішнє метання стосовно всього, що відбувається навколо, – от що Фадєєв назвав “відбором людського матеріалу”. Важливі для роману й образи начальника відділу Левинсона, і дружини Морозки Варюхи. Левинсон, як сьогодні ми можемо подивитися на нього з висоти сімдесятьох років соціально-економічного експерименту побудови комунізму, що закінчився повним провалом, є лише бранцем своїх ідей.
Він теперішній командир, тому що “тепер завжди був на людях – водив їх у бій самоособисто, їв з ними з одного казанка, не спав ночей, перевіряючи варти, і був майже єдиною людиною, що ще не розучився сміятися”. Він завжди намагався підтримувати своїм поводженням дух у людях, бадьорість їх “світлих” прагнень. Примітно й те, що Левинсон був євреєм, а всім відомі єврейські погроми в центральній частині Росії напередодні революції. Таким чином, Фадєєв піднімає й питання національної ворожнечі.
По авторських твердженнях, комуністичне братерство не розрізняє ні націй, ні віку, ні підлог Світогляд Левинсона письменник виражає однією фразою: “Бачити всі так, як воно є, наближати те, що народжується й повинне бути”. Опираючись на такий постулат, він веде за собою загін червоноармійців. Його вміння підкуповувало й нас, читачів, вселяє довіра до нього, у незалежності від наших політичних переконань. Цього Фадєєв і домагався.
Варюха, по Фадєєву, жінка, обділена не життям – ні, воно нею в повніше задоволена, а простій, чистої чоловічою любов’ю Будь поруч із нею домовитий чоловік, була б вона сама не в загоні, а будинку й ростила б дітлахів. Адже в ній нагромадилася стільки любові, жіночого тепла й доброти! І так хотілося їй кому-небудь подарувати, щоб серце не металося в груди, як птах у клітці. От і шукає вона цього “кого-небудь”, хто був би її дійсно гідний.
У центрі уваги Фадєєв ставить зображення людських характерів і долі у вогні громадянської війни. Він любить подовгу аналізувати внутрішній стан учасників загону, досліджувати зміни в настроях у різні моменти – суспільної й приватного життя. А бій для письменника – лише випробування для героїв на міцність духу й переконань Під час опису боїв Фадєєв у першу чергу звертає увагу на емоційний стан героїв. Так вони залишаються для нас насамперед людьми, а вже потім комуністами. У романі “Розгром” Фадєєв піднімає важливі соціально-моральні проблеми: національне питання, матеріальне щастя, стійкість духу у світлі революційних переконань і громадянської війни.
Може бути, назва роману зовсім не випадково? Показавши вдачі червоногвардійців без прикрас, він начебто б догодив партії, але назва “Розгром” пророкує долю всієї комуністичної системи як теорії, так і політичного режиму. Непряме підтвердження цьому можна виявити в його передсмертному листі, де він пише про жорстокість “вождів світового пролетаріату” стосовно життя взагалі. Залишається відкритим питання, так чи вірив хто-небудь у життєздатність тої політичної системи, що існувала в Росії протягом сімдесятьох років і корчилася в крові тих, хто був убитий у громадянську війну, хто був засланий у Сибір і там сгинул, хто був репресований і розстріляний…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)