“Театр корифеїв”
Театр – важливий інститут для кожного народу і нації. Далеко не завжди у людей є можливість читати великі за обсягом літературні твори, але ознайомитися з ними дійсно важливо для інтелектуального і культурного розвитку людини. Відвідування театру дозволяє в стислі часові відрізки познайомитися з твором у формі театральної вистави, тим самим підвищити свій розумовий і культурний рівень. Важливо, щоб це відбувалося на рідній мові для підтримки національного колориту і демонстрації національних особливостей. Одним з перших українських
Театр корифеїв – це одна з найбільш цікавих сторінок в житті українського театрального мистецтва. Театр був заснований в сучасному Кіровограді (тоді це місто називалося Єлизаветград) в 1882-му році. У ті часи існував загальний театр, який включав як український, так і російський, і польський напрямки. Датою заснування Театру корифеїв стала дата його повного відділення від російського та польського театрів. Першим керівником Театру корифеїв став Марко Кропивницький. Саме ця талановита і дуже різнобічна людина стала найголовнішим джерелом для натхнення всіх в театрі. Назвою
Довгий час після свого заснування цей театр, який став найпершим суто українським на тодішній нашій території, залишався найкращим театром України. Завдяки Марку Кропивницькому всі актори театру виступали просто блискуче і радували всіх глядачів всіх вистав, у тому числі і глядачів-росіян. Багато хто з акторів театру вчилися своїй акторській майстерності прямо у Кропивницького особисто. Серед акторів Театру корифеїв особливо хочеться виділити Івана Карпенка-Карого, Марію Садовську-Барілотті, Миколу Садовського, Марію Занковецьку і Ганну Затиркевич.
Репертуар самого театру був досить великим і не мав будь-яких жорстких обмежень. Водночас часто репертуар хотіла обмежити влада, адже в виставах люди показувалися занадто гордими і сміливими. Найчастіше в театрі відтворювали вистави з творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка і Тараса Шевченка.
У 1907-му році театр отримав серйозне визнання і завдяки цьому йому була надана можливість ставити свої вистави в Києві. Навіть з урахуванням того, що сцена в київському приміщенні була далеко не найкращою, а зал вміщував всього 600 місць, театр користувався популярністю і отримував велику кількість відвідувачів. На жаль, театр проіснував не так довго, як того хотілося б – уже перед початком Першої світової війни всі культурні осередки для українців були закриті за розпорядженням влади.