Сюжетні лінії роману Вальтера Скотта “Айвенго”
Із всіх сюжетних ліній роману Вальтера Скотта “Айвенго” мене найбільше торкнула історія старого єврея Ісаака і його дочки Ревекки. Ті випробування, які випали на їхню частку, вони змогли мужньо перенести. І, незважаючи ні на що, залишилися чистими й чесними людьми. Я думаю, що вижити й зберегти в собі кращі людські якості їм допомогла насамперед любов друг до друга. Батько готовий був пожертвувати всім заради улюбленої дочки, і те ж саме можна сказати про Ревекке. Треба відзначити, що в часи Ричарда Левине Серце в Англії євреїв дуже сильно
Коли дворянам або королям потрібні були гроші, вони просили їх у євреїв. Але віддавали борги вони з небажанням і при всякому зручному випадку намагалися принизити або навіть убити єврея. Як говорив сам Ісаак своєї дочки: “Саме гірше для нашого плем’я в тім і полягає, що, коли нас
Коли Айвенго врятував його від переслідування з боку Бріана де Буагільбера, Ісаак подарував своєму рятівникові коня й лицарська збруя для участі в турнірі. Тільки один цей епізод показує, наскільки не праві ті, хто вважає євреїв корисливими людьми, не здатними на подяку. Свою дочку Ревекку Ісаак любив найбільше на світі й заради її був готовий на все. Коли його взяли в полон, і Фрон де Беф вимагав викуп, те Ісаак спочатку під погрозою жорстокого катування погодився внести гроші. Але коли він довідався, що його дочка перебуває в руках БрІана де БуагІльбера, і її не збираються випускати разом з ним, він рішуче відмовився. І навіть погроза страшного катування, що очікувала його, не могла зломити його. Якщо раніше Исаак боявся за своє життя, те, довідавшись про небезпеки, що підстерігає дочку, він забув про усім, крім її.
Точно так само надійшов він і після того, як його звільнили з полону. Довідавшись, що його дочка в руках у тамплієра, він відразу ж поїхав рятувати її. Ісаак дуже любив Ревекку й готовий був заплатити будь-які гроші, тільки щоб звільнити неї. Він поїхав у Темплстоун, головний замок тамплієрів, незважаючи на те, що йому самому там загрожувала небезпека. Любов до дочки була вище всього. Свою Ревекку Ісаак теж виховав як людини доброго, чуйного, здатного пожертвувати заради близької людини всім. Так, коли слуга Айвенго, Гурт, приніс євреєві гроші за збрую й коня, те Ревекка тайкома від батька віддала йому ці гроші. Віддала на подяку за те, що Айвенго врятував життя її батькові. І саме Ревекка взяла на себе догляд за пораненим під час турніру Айвенго. Вона змусила батька взяти лицаря із собою й сама доглядала за ним: стара єврейка по ім’ю Міріам навчила її таємницям медицини.
Ревекка перев’язувала рани Айвенго, годувала й напувала його. І навіть після того, як вони потрапили в полон і життя й честь самої дівчини були під загрозою, воно продовжувала займатися його лікуванням. Потрапивши в полон, Ревекка виявила велику мужність. Вона думала в першу чергу не про себе, а про те, як вилікувати Айвенго (якого вона полюбила) і як урятувати свого батька. Мені здається, що Ревекка поводилася в полоні набагато смелее й мужественнее, чим леді Ровена. Коли шляхетна дама втратила мужність і початку плакати, проста дівчина продовжувала непохитно переносити всі негоди. І коли, що закохався в неї тамплієр, лицар Бріан де Буагільбер, хотів неї збезчестити, вона підхопилася на вікно вежі й сказала йому, що краще покінчить із собою. І я думаю, що, якби не забобони тієї епохи, Айвенго теж міг би полюбити гарну єврейку. Так само мужньо поводилася Ревекка й тоді, коли неї обвинувачували в чаклунстві й хотіли спалити на багатті. Коли неї хотіли змусити покаятися, зізнатися в тім, що вона чаклунка, і відректися від своєї віри, вона гордо відмовилася. І відповіла своїм катам, що вмре за свою віру, але ніколи не відречеться від її. Саме те, що вона робила добро людям, урятувало її. Селянин, якого вона вилікувала від паралічу, незважаючи на страх, погодився передати лист для Айвенго.
А той, незважаючи на свої рани, негайно прискакав до неї на допомогу. Все своє життя Ревекка робила людям добро. Завдяки своїм знанням вона лікувала людей, євреї її поважали й любили. Лікувала вона не тільки своїх, але й християн. Лікувала, незважаючи на те, що християни часто залишалися невдячними й навіть уважали її відьмою. Вони були безграмотні й думали, що вона лікує за допомогою чаклунства. Мені здається, що це дуже шляхетна героїня. Б ті тяжкі часи, коли люди часто один одного ненавиділи й убивали, вона допомагала їм, незважаючи на походження або віру. Коли я виросту, я теж хочу стати лікарем, щоб лікувати людей і полегшувати їм страждання.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)