Сюжет п’єси Блоку “Роза й хрест”
Дія відбувається в XIII в. у Франції, у Лангедоке й Бретані, де розпалюється повстання альбигойев, проти яких тато організує хрестовий похід. Військо, покликане допомогти сюзеренам, рухається з півночі. П’єса починається зі сцени у дворі замка, де сторож Бертран, прозваний Лицарем-Несчастием, наспівує пісеньку, почуту від заїжджого жонглера. Рефреном цієї пісеньки, що оповідає про безпросвітність життя, вихід з якої лише один – стати хрестоносцем, служать рядка: “Серцю закон непорушний – Радість – Страданье одне!” Саме вони й стануть
Аліса, придворна дама, просить Бертрана припинити спів: її пані, сімнадцятилітня Изора, у чиїх жилах тече іспанська кров, дружина власника замка, нездорова. Капелан пристає до Аліси з непристойними реченнями. Та відкидає його з обуренням, але сама не ладь пофліртувати з пажом Алисканом. Той, втім, її відкидає. Доктор ставить Изоре діагноз: меланхолія. Та наспівує пісеньку про Радість-Страданье, розуміючи страданье як “радість із милим”. Грає в шахи з пажом – і жартує над ним. Той насміхається над безвісним автором пісеньки. Изора йде. Аліса спокушає Алискана.
Граф
Графові Бертран привозить радісну новину: він бачив війська. У нагороду він просить дозволи проспівати на святі жонглерові, якого привіз із собою, і звільнити дружину графа з Вежі, де її, судячи з розмов на кухні, містять досить строго. І впрямь: Изора тужить в ув’язненні. Лише мрії про лицаря підтримують її. Надії підсилюються після того, як нещасна приймає на свій рахунок любовну записку, адресовану Алисканом Алісі, де на схід місяця призначається побачення. Тим часом Бертран у бесіді з Гаэтаном намагається зрозуміти: “Як радістю страданье може стати?” Изора, нерозважно прождавши у вікна, раптом бачить Гаэтана – і, кинувши йому чорну троянду, втрачає від надлишку почуттів свідомість. Граф, думаючи, що ув’язнення тому причиною, повідомляє про звільнення. У дворі замка Бертран молиться за здоров’я нещасної
На квітучому лузі на світанку Алискан гневается на Алісу, що не прийшла на побачення, і знову віддається мріям про Изоре. Принеся Гаэтану одяг жонглера, Бертран бачить у того чорну троянду – і просить її собі. На травневому святі Алискана присвячують у лицарі. Менестрелі состязаются в співі: пісня про війну відкинута графом, пісня про любов до дівчин і рідного краю одержує нагороду. Наступає черга Гаэтана. Після його пісні про Радість-Страданье Изора втрачає почуттів. Гаэтан пропадає в юрбі. Опам’ятавшись, Изора обертає своя увага на Алискана. Тим часом до міцності наближаються повсталі. Бертран бореться краще всіх: своєю перемогою зобов’язані йому защищавшие міцність. Але граф відмовляється визнавати очевидне, хоча й звільняє пораненого Бертрана від нічний стражи. Тим часом невірна Аліса домовляється з капеланом про зустріч опівночі надворі, а Изора, що стомилася весною від серцевої порожнечі, просить сторожа попередити про прихід небажаних гостей під час побачення її з коханим. У ролі такого зненацька виступає Алискан. Але їхнє побачення відкрите Алісою й капеланом. Останній кличе графа. У цю мить знеможений ранами Бертран падає намертво. Звуком меча, що випав, він лякає Алискана. Молодий коханець біжить – і уривається в покои чоловіки граф нікого не застається
А. Б. Мокроусов
(1 votes, average: 5.00 out of 5)